Націонал-анархізм

Націона́л-анархі́зм — це радикальна, антикапіталістична, антидержавна, з елементами анархізму і етнічного націоналізму політична та культурна ідеологія. Здебільшого прихильники також виступають за деурбанізацію населення, пропагують здоровий спосіб життя, мовно-культурний і расовий диференціалізм.

Офіційний національний символ анархоруху і прапор, показаний тут як Чорний прапор, який є традиційним символом анархістів.

Термін націонал-анархізм сягає 1920-их років. Проте чітко окреслив і популяризував його британський ідеолог Трой Саутґейт у 1990-их роках. Він поєднав ідеї Консервативної революції, традиціоналізму, Третього шляху, нових правих і різноманітних анархістських шкіл.[1] Націонал-анархісти стверджують, що вони тримаються позиції поза лівими та правими, оскільки політична система лівий-правий уже безнадійно застаріла, тому вона має бути змінена на систему централіст-децентраліст.[2]

Ідеологія

Націонал-анархісти вважають штучну ієрархію, що властива державі та капіталізмові, гнітючою та дегенеративною. Вони вбачають основні причини соціального занепаду націй і культурної ідентичності у модерні, лібералізмі, споживацтві, імміграції, мультирасовості, мультикультурності та глобалізації. Концепція Консервативної революції згідно з Юнґером є центральною для анархізму.[3]

Критика

Фіолетова зірка суверенітету

Рух критикується як лівими, так і правими, звинувачується в маргінальності. Їм важко засвоїти, що білих націоналістів підтримують ідеологи Третього шляху, ісламістські, комуністичні й анархістські мислителі.[4]

Інші течії анархізму не признають за націонал-анархізмом права на існування, заявляючи, що це всього спроба фашистів маскуватися під анархістів для успішнішого просування своїх ідей . Так, коли націонал-анархісти намагалися взяти участь в Анархістському Єретичному Фестивалі у 2000 році, їм завадили це зробити класичні анархісти. Це саме повторилося у 2001 році. Під час демонстрації антиглобалістів в Сіднеї у 2007 році націонал-анархісти проникли в колону анархістів, в результаті чого поліція була змушена захищати їх від «класичних» анархістів * .

В Україні

Основні ідеї прихильників мають певні національні особливості, українські націонал-анархісти виступають за[5]:

  • знищення антиукраїнської антинародної держави; децентралізацію, самоорганізацію, встановлення низової влади народних рад трудящих з горизонтальною ієрархією; участь кожного трудящого у вирішенні економічних, політичних та інших питань;
  • знищення капіталізму, приватної власності на засоби виробництва; запровадження бездержавного соціалізму
  • мовно-культурний і расовий диференціалізм
  • знищення українофобів і гнобителів українського народу; знищення нав'язаних ззовні матеріалістичних ліберальних цінностей і відродження позитивних українських ідеалістичних цінностей, ментальності, духовності, традицій; підтримку всього українського, вшанування власних героїв і прославляння нашої історії
  • солідарність поміж українцями, принцип т. зв. «національної любові»
  • протистояння імперіалізмові, солідарність із поневоленими народами, посильна допомога в звільненні від імперіалістичного ярма; Світову революцію
  • загальне озброєння народу та створення армії міліційного типу з добровільною службою та виборними командирами (отаманами)
  • здоровий спосіб життя, свободу від наркотиків і шкідливих звичок
  • охорону природи, захист навколишнього середовища
  • руралізм

Посилання

Див. також

  • Національний синдикалізм
  • Анархізм і націоналізм
  • Національний синдикалізм

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.