Недєлін Євген Якович

Народився в Гайсинському повіті Подільської губернії в патріархальній дворянській польській сім'ї.

Освіту здобув у Немирівській гімназії і Одеському комерційному училищі, після чого працював в Одеському комерційному банку, а згодом — помічником бухгалтера в Одеській міській управі до 1873 року.

Під час роботи в Одесі виступав в аматорських виставах Одеського товариства вишуканих мистецтв (режисери Берг і Самсонов, професійні актори).

Артистичну діяльність розпочав у Новочеркаську в серпні 1873 року (трупа Козловського).

Працював у різних театральних трупах Іркутська (три сезони), Одеси (1878—1879), Києва (1880, трупа М. М. Савіна (Славича)), Таганрога (1881—1882, тримав антрепризу), Казані, Саратова, Ростова, Харкова.

1887 року вступив у Харківське товариство акторів, яке очолював антрепренер М. М. Бородай.

1891 року став співзасновником разом з М. М. Соловцовим та Т. О. Чужбіновим Товариства драматичних акторів у Києві, де працював до 1896 року.

1896—1898 років виступав у трупі М. Бородая в Харкові.

1898—1906 — актор київського театру «Соловцов».

1905 року, коли вдова Соловцова Марія Глєбова перестала платити зарплату акторам, колектив винайняв у неї театр на доволі важких умовах. Є. Недєлін очолив театр, а директором став молодий актор С. Варський. Недєлін був керівником і режисером Товариства акторів театру «Соловцов» до 1906 року.[2]

1906—1908 — працює в Одесі, а 1909—1913 — знову в Києві.

З 1898 року викладав у Музично-драматичному училищі М. Лєсневич-Носової. Також був викладачем на драматичному відділі Музично-драматичної школи С. Блуменфельда. Серед його учнів: Л. Селіванова, Р. А. Кареліна-Раїч (1880—1957), Коллен, Орлова та ін. Особливу увагу викладанню приділяв в останні роки життя.

Зіграв близько 500 ролей (комедійних, характерних, фатів). Був одним з улюбленців київської публіки — вважався найкращим у Росії виконавцем ролі Наполеона.[3] Цю роль у виставі «Мадам Сан-Жен» Сарду і Моро він зіграв не менше 100 разів. У «Лихо з розуму» зіграв усі ролі, крім ролі Скалозуба.[1]

Брав участь у громадських концертах, які проводили Літературно-артистичне товариство та «Український клуб».

Пішов з життя 22 жовтня (4 листопада) 1913 року у Києві через хворобу серця, похований на Аскольдовій могилі поруч з могилою Виноградського, недалеко від могили Брикіна.[1][4]

Його син Сергій був актором, працював у Саратові,[1] на початку 1920-х років був актором Саратовського театру ексцентричних вистав.[5]

• Юлій Цезар, Петруччіо, Бенедикт («Юлій Цезар», «Приборкання норовливої», «Багато галасу з нічого» В. Шекспіра)
• Наполеон («Мадам Сан-Жен» В. Сарду й Е. Моро)
• Ретвізанов («Отруєна совість» О. Амфітеатрова)
• Іхарєв, Земляника («Гравці», «Ревізор» М. Гоголя)
• Свенгалі («Трільбі» Г. Ге)
• Кесслер («Бій метеликів» Г. Зудермана)
• Телятьєв, Кулігін («Шалені гроші», «Гроза» О. Островського)
• Страфорель («Романтики» Е. Ростана)
• Кречинський («Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна)
• Звєздинцев («Плоди просвіти» Л. Толстого)
• Сапєга («Цар Борис» О. К. Толстого)
• Астров, Гаєв («Дядя Ваня», «Вишневий сад» А. Чехова)
• Філіпп ІІ («Дон Карлос» Ф. Шіллера)
• Меттерніх («Орлятко» Е. Ростана)
• Нерон («Камо грядеші» Г. Сенкевича)
• Наблоцький («Кар'єра Наблоцького» В. Барятинського)
• Щоткін («Діти Ванюшина» С. Найдьонова)
• Іван Миронич («Іван Миронич» Є. Чирікова)
• Чепурний («Діти сонця» М. Горького)
• Дон Жуан («Дон Жуан» Мольєра)
• Олів'є де Жален («Напівсвітло» Дюма-сина)
• Прел («Вихователь Флаксман» О. Ернста)
• Канцлер («Вічна казка» С. Пшибишевського)
• Кравець Єрш («Король» С. Юшкевича)
• майже всі чоловічі ролі в «Лихо з розуму» О. Грибоєдова

• 1898 — «Дядя Ваня» А. Чехова
• 1905 — «Діти сонця» М. Горького

• Житловий будинок 1900—01, в якому проживали Недєлін Є. Я., Скуратов П. Л. pamyatky.kiev.ua
• Дорошевич В. М., Избранные рассказы и очерки, М., 1962
• 35-летний юбилей артистической деятельности Е. Я. Неделина, Киев, 1908
• Театральная энциклопедия. Том 3 /Глав. ред. П. А. Марков — М.: Советская энциклопедия, 1964
• Неделин istoriya-teatra.ru(рос.)