Немертві

Привид Барбари Радзивіл — картина Войцеха Ґерсона: привид — поширена форма немертвих у фольклорі.

Слово немертві є калькою з англ. undead, утвореного за допомогою приставки un від dead («мертвий», «мертві»). У сучасній масовій культурі слово undead («немертві») позначає різноманітних істот, які фізично мертві, проте здатні рухатися, діяти, як живі, під впливом якоїсь надприродної сили або залишків свідомості/інстинктів[3]. Вживане Бремом Стокером слово undead з префіксом un- підкреслює, що істота повернулася з мертвих і в певному сенсі досі жива.

У російській мові немертві відомі під збірною назвою нежить (слово жіночого роду). Володимир Даль визначав північноросійське нежить як «все, що не живе людиною, що живе без душі та тіла, але у вигляді людини: домовик, польовик, водяник, лісовик, русалка, кікімора»[4]. Мерці, що як духи або тілесно відвідують живих аби помститися, нагадати про неповагу до них, через неповноцінне життя, зв'язки із нечистою силою, чи котрі як покарання мусять лишатися в світі живих, в українському фольклорі об'єднуються загальною назвою-евфемізмом «мерці» (також «нечисті», заложні мерці[5]), маючи при цьому назви і для окремих випадків (упир, вурдалак, відьма, потерчата)[6].

Фольклорну, міфічну та фентезійну нежить прийнято поділяти на матеріальну (зомбі, мумії, вампіри, лічі, скелети) та безтілесну (привиди). Серед них зустрічаються як ті, що походять з фольклору і міфів, так і вигадані письменниками. Наприклад, ліч і чудовисько Франкенштейна є авторськими вигадками[4].

Із плоті

Танець скелетів на картині Міхаеля Вольгемута (1493)

• Драуґ — в скандинавській міфології мрець, який вночі лякає людей і п'є кров. Окрім того володіє різними надприродними здатностями, як пердбачати майбутнє, перетворюватися на тварин.
• Ветте — немертві в германській міфології
• Гуль — в арабському фольклорі потворні істоти, що можуть набувати вигляду красивих жінок. Харчуються падлом і людьми, яких приманюють оманливим виглядом.
• Мумія — забальзамовані чи висохлі мерці. У вигляді немервих часто зустрічаються у фентезійних творах як істоти, що повстають з мертвих, коли хтось тривожить їхній спокій.
• Скелет — рухомі скелети є типовими представниками фентезійних неживих, які зазвичай підкорюється волі чаклуна, що підняв їх з мертвих.
• Зомбі — мерці, часто напіврозкладені, пробуджені чаклунством для виконання певної служби. Поширеним в масовій культурі є образ зомбі як результату хвороби (зазвичай вірусної), яка змушує людину діяти за тваринними інстинктами, або керує мертвим тілом.
• Упир — в європейському фольклорі мрець, який виходить з могили, щоб пити кров живих.
• Вампір — у фольклорі часто те саме, що й упир. В сучасній масовій культурі — істота, яка п'є кров за допомогою гострих довгих ікол і вирізняється довголіттям, нерідко надприродними можливостями. Поширеним є образ вампіра-аристократа.
• Ліч — рухомий скелет або висохле тіло, до якого чаклунством прив'язаний розум чаклуна, не даючи померти. Характерною особливістю є можливість відновити тіло за допомогою магічного предмета, де насправді міститься розум — філактерії.
• Лицар смерті — проклятий лицар або людина, яка свідомо служить злим силам в обмін на могутність і безсмертя.
• Нічниця — в українському фольклорі відьма, яка не мала дітей і після смерті шкодить малим дітям.
• Русалка — в слов'янській міфології дівчата-утоплениці, як правило, померлі на Зелені свята. Померлі нехрещені діти ставали потерчатами.

• The Undead на TVTropes

• J. Gordon Melton, The Vampire Book: The Encyclopedia of the Undead, Visible Ink Press; 3 edition, 2010. — 944 p. ISBN 0-8103-2295-1