Нечепоренко Павло Іванович
Нечепоренко Павло Іванович (18 серпня 1916, Чигирин — 27 березня 2009) — радянський балалаєчник, диригент, педагог. Народний артист СРСР (1989). Лауреат Сталінської премії третього ступеня (1952).
| Нечепоренко Павло Іванович | |
|---|---|
| Народився |
18 (31) серпня 1916 Чигирин, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
27 березня 2009 (92 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Ніколо-Архангельський цвинтар |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | диригент, інструменталіст, музичний педагог, balalaikist |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Знання мов | російська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
            |
Біографія
Батько — Нечепоренко Іван Гнатович був моряком, а мати Агрипина Ульянівна — домогосподаркою.
Перші уроки гри на балалайці отримав від батька. Грав на балалайці в сімейному ансамблі: його брат грав на мандоліні, а дві сестри, Клавдія і Олександра, на гітарах. Після переїзду сім'ї до Керчі, в 1927 році, грав у самодіяльному оркестрі народних інструментів під керівництвом рос. А. А. Николенко. Тут же, в Керчі вперше виступав на запрошення адміністрації міського парку в концерті як професійний артист-балалаєчник, після успішного виступу на міському фестивалі художньої самодіяльності в 1932 році. В цьому ж році став керувати самодіяльністю, організувавши в одному з клубів міста невеличкий оркестр. З 1932 по 1934 роки навчався в Школі морського учнівства, отримавши по її закінченні професію машиніста парових машин.
Після закінчення Школи вступив до Центрального музичного технікуму в Ленінграді (нині Санкт-Петербурзьке музичне училище імені М. П. Мусоргського), який закінчив у 1939 році (навчався у В. І. Домбровського). У 1936 році познайомився з Б. С. Трояновським, потім з Н. П. Осиповим, спілкування з якими мало великий вплив на його виконавську культуру.
З 1935 року вів концертну діяльність як соліст-балалаєчник Ленгосестради.
Під час війни залишився в блокадному Ленінграді. Як соліст Червонопрапорного ансамблю ВМФ СРСР і Балтійського флоту виступав перед захисниками міста і виїжджав на Північний фронт.
Після війни закінчив два факультети: диригентсько-хорової та як керівник оркестру російських народних інструментів Ленінградську консерваторію ім. М. А. Римського-Корсакова.
Посилання
- Нечепоренко Павло Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 238.