Не зарікайся

1 вересня життя десятикласниці Людмили Поліщук кардинально змінилося. Її звинувачено у вбивстві відомого в Криму політика Володимира Мєшкова. Людмила, яка нічого не пам'ятає, звинувачена, руки її вкриті кров'ю жертви, вбивство вона начебто скоїла ножем.

Сім'я багатої жертви робить все, щоб дівчина отримала довічне ув'язнення. Молодший брат Мєшкова Олександр намагається вбити героїню, але останньої миті міняє наміри, лякаючи Людмилу, що вона ніколи більше не вийде з тюрми. В тюремній лікарні Людмила дізнається про свою вагітність. Розгубившись, вона віддає новонароджену доньку старшій сестрі, плануючи згодом забрати її.

Згодом серіал показує 2014-й рік, останній місяць із 17 років життя героїні в жіночій колонії в Луганській області. Після виходу на волю вона опиняється посеред військових дій на Донбасі. Її зраджують рідні люди, а попереду боротьба за доньку.[1]

Деякі сцени серіалу мають яскраву антидержавну спрямованість, показуючи терористів з ДНР та ЛНР, українців називають «украми», «купкою фашистів», «кривавою хунтою», а Донбас «воює за свободу» («ми просто хотім, чтоб Донбас бил свободним», «ми спокойно жилі і нікого нє трогалі»).[2][3] На думку більшості членів Незалежної медійної ради, засідання якої відбулося 26 квітня, подібні вислови слугували засобами для зображення негативних рис персонажів з банди отамана Шелеста, які викрадали, катували українських полонених, а також для протиставлення цих персонажів Україні. Крім того, саме за їх допомогою вибудовується драма в житті головного персонажа цієї серії[4] Окрім того, у стрічці майже немає україномовних персонажів.

Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при «Держкіно» більшістю голосів (11 з 16 голосів) схвалила прокат стрічки на українських телеканалах.[5]

Голова комісії Пилип Іллєнко розпустив її наступного дня після голосування, не згодний з подібним рішенням[6]. Іллєнко заявив, що категорично не згоден з поданою в серіалі тезою, що «будь-яка війна погана»:

«Україна зараз веде оборонну справедливу війну, відстоює свою незалежність, і можливістю сьогоднішньої дискусії ми завдячуємо тим хлопцям, які захищають наше життя та свободу»

[7].

Колишній член комісії, театрознавць, доцент кафедри театрознавства КНУТКТ та співавтор довідкового видання «Мала енциклопедія театру на Подолі» (2008)[8] C. Г. Васильєв назвав рішення щодо розпуску комісії волюнтаристським, а дії Іллєнка окреслив як «повернення радянських методів цензури».[9][10] Подібний погляд і в інших експертів комісії, Георгія Черкова[11], Марини Ткаченко[12] та Оксани Волошенюк.[13]

Сергій Оснач, один з членів Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, так прокоментував серіал:[14]

Йдеться не про окремий серіал, не про одну його серію, а про дуже небезпечний прецедент, коли олігархічний канал знімає своє бачення реальності і подає нам його як фільм про «нашу жизнь», як сказали на засіданні представники каналу. Цей фільм, на мою думку, суттєво викривлює нинішні події, події на Майдані і дискредитує проукраїнсько налаштованих громадян. Фільм ставить на один рівень загарбників і українських вояків, демонструє, що в них (сепаратистів) є своя правда.

Максим Ростоцький, член комісії, голова Всеукраїнської громадської організації «Телеглядацька асоціація батьків України», медіаюрист, психолог, стосовно 66-ї серії телесеріалу, зазначив:

Сюжет поданої на експертизу серії намагається переконати глядача, що військовий конфлікт на сході України не є зовнішнім, а має ознаки громадянської війни. Це підтверджується наведеними вище словами Фаіни Марковни та відсутністю будь-яких згадок про державу-агресора, якою відповідно до чинного законодавства України є Російська Федерація[15].

Український письменник та видавець Віталій Капранов, член комісії, зазначив:

На нашу скромну думку, серіал «Нє зарєкайся» – це коли ватники намагаються зняти щось патріотичне[16].

Українська журналістка, експертка з питань PR-комунікацій, виборчих та політичних технологій Ольги Лень зазначила, що:

Вперті повтори в серіалі сусідства української символіки з негативними персонажами. Якщо слідчий військової прокуратури вибиває покази з безневинної ВПО, то він, чомусь, обов'язково повинен бути або з тризубом, або з українським прапорцем на лацкані піджака. І ще показово «патріотичні» промови з уст саме негативних персонажів, в той час як позитивні персонажі традиційно лають владу. Концентрація подібних випадків змушує думати, що це відбувається не випадково[17]

На думку Юрія Луканова, Голови Незалежної медіапрофспілки України, більшість претензій до серіалу були невиправданими. Натомість, у телесеріалі дійсно присутні чимало «моментів, щодо яких варто продискутувати. Зокрема, українська мова в серіалі звучить невиправдано мало».[18][19] Окрім того, на думку Луканова та донецького журналіста Віталія Сизова,[20] невиправданою є майже пряма реклама гуманітарної діяльності Ахметова на Донбасі, що присутня у телесеріалі.

25 квітня відбулося засідання Секретаріату «Національної спілки кінематографістів України», до порядку денного якого ввійшло питання переформатування Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при «Держкіно України» (прокатної комісії). Секретаріат НСКУ не погодився з рішенням голови Державної агенції з питань кіно Пилипа Іллєнка про припинення повноважень нинішнього складу прокатної комісії, прийнятого ним після того, як 18 квітня експерти більшістю голосів проголосували проти відкликання прокатного посвідчення в серіалу «Не зарікайся» телеканалу «Україна».

Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач повідомив, що спілка повністю підтримує членів Експертної комісії, які є й членами НСКУ, і рекомендує їх до складу знову, оскільки вони не порушили жодних етичних або юридичних норм.[21]

Було заплановано повторне засідання ради Держкіно.[22][23]

Один з найбільш негативних героїв — працівник української прокуратури, що знущається з переселенців з АТО, а його персонаж зображено як абсолютно неадекватну людину.[7] В 66-му епізоді мати українського солдата, Фаїна Марківна, намагаючись врятувати сина з полону, бере в заручники переселенку з так званої «ДНР»[42].

У п'ятій серії головна героїня Людмила цитує роман Булгакова «Біла гвардія»[43]: «Давайте вип'ємо за кремові штори. За ними відпочиваєш душею, забуваєш про всі жахи громадянської війни»[44], говорячи так про російсько-українську війну на сході України.[45]

Після появи масових претензій до серіалу і до каналу «Україна» (належить компанії, власником якої є Рінат Ахметов) загалом, в групі серіалу у ВК з'явилось кілька так званих «патріотичних відео» з нарізкою реплік героїв, з яких може скластися думка про загалом правдиве висвітлення війни і позитивне ставлення українських бійців. Герої ролика говорять, що «нам пощастило, що нашу батьківщину захищають такі люди» або «для людини головне — батьківщину захищати».

• Офіційний сайт
• «Не зарікайся» на сайті IMDb (англ.)
• Не зарікайся на сайті DzygaMDB