Никогда Гаврило Потапович
Гаври́ло Пота́пович Никогда́ (1890-ті — після квітня 1919) — кавалер ордена Святого Георгія, полковник, командир Морської піхоти УНР у 1919 році.
Гаврило Потапович Никогда | |
---|---|
Імовірне зображення кавалера Георгіївського хреста Гаврила Никогда, 1915 рік | |
Народження | 1885 |
Країна | Російська імперія, УНР |
Приналежність | Армія УНР |
Рід військ | піхота, морська піхота |
Роки служби | 1914–1919 (?) |
Звання |
Поручик Полковник |
Війни / битви |
Перша світова війна Зимова битва в Карпатах Українсько-радянська війна |
Нагороди |
|
Біографія
Інформації про Г. Никогду обмаль. Відомо, що його рід походить із села Матусів Черкаської області. Його родич Павло Никогда (1914–1978), який з 1936 року служив у Червоній армії, про свого дядька нічого не чув.
Кавалер ордена Святого Георгія
Поручик Гаврило Потапович Никогда служив у 316-му Хвалинському полку 79-ї піхотної дивізії.[1] Його полк разом з іншими 79-ї дивізії був сформований 1914 року з кадрів 44-ї дивізії 21-го армійського корпусу. До складу останньої входили «українські» полки, розквартировані у Глухові (Батуринський полк) і Чернігові (Переволочненський полк).[2]
Під час Першої світової війни брав участь у Карпатській операції.
В квітні 1915 року був поранений, в червні 1915 — контужений, але залишився у строю.[3][4] За видатну хоробрість, виявлену у боях Г. Никогда 21 серпня 1915 року Найвищим наказом (рос. Высочайшим приказом) був нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня.[5]
Учасник національно-визвольних змагань
Під час Української революції Гаврило Никогда захопився ідеями національно-визвольної боротьби. 1918 року вступив до лав Армії Української народної республіки.
10 травня 1918 року гетьман Павло Скоропадський сформував Головний морський штаб, а 23 травня заснував бригаду морської піхоти у складі трьох полків. Керівництвом її справами займався відділ морської піхоти Головного морського штабу Морського міністерства. 25 травня тимчасовим виконувачем обов'язків начальника відділу затвердили Гаврила Никогда.[6][7] Згідно з наказом морського відомства № 5/5 від 1 січня 1919 року підполковника Г. Никогда перепризначили на цій посаді.[8]
3 лютого 1919 року Симон Петлюра видав наказ № 68/32 про заснування морського полку, реорганізованого згодом у 1-й Гуцульський полк морської піхоти. Першим його комендантом став полковник Г. Никогда.[9] Підрозділ комплектувався старшинами, підстаршинами і моряками, переважно вихідцями з Гуцульщини і Наддністрянщини, які служили в австро-угорському флоті на Адріатиці. Набір до його лав розпочався у Вінниці, а згодом у Коломиї. Особовий склад Морського полку брав участь у Першому Зимовому поході, під час якого основні бої проходили на території сучасної Черкаської області.[10]
Востаннє полковник Г. Никогда згадується 29 квітня 1919 року, коли він на чолі з морським полком у Коломиї взяв участь в урочистостях з нагоди першої річниці заснування українського флоту.[9]
Подальша його доля невідома.
Примітки
- Иллюстрированный художественно-литературный журнал «Искры». — 1915. — № 38 (27 сентября)
- Звегинцов В. В. Русская армия 1914 г. Подробная дислокация. Формирования 1914–1917 гг. Регалии и отличия. [www.regiment.ru/Lib/A/3.doc]
- Разведчик. Военный и литературный журнал. — 1915 — №1299 (29.09). — С. 620.
- Русский Инвалид. — 1915. — №174 (09.08).
- Георгиевские кавалеры периода Первой мировой войны: именные списки
- Луговський О. Формування Збройних Сил Української Держави (1918 р.). Організаційні аспекти // Військово-історичний альманах. - Київ, 2003. - ч. 2(7), с. 49.
- Гриценко І. Український Державний Флот в 1917-1919 pp. - К.: Видавець Олег Філюк, 2015. - С. 103.
- Святослав Шрамченко. Українська морська піхота 1917–1920 рр.
- Шрамченко С. Свято Українського Моря// Свобода, Джерсі Сіті, 1956. — Ч. 80.
- Крипякевич Іван, Гнатевич Богдан, Стефанів Зенон. Історія Українського Війська. Львів, 1992. — С. 586-588.
Посилання
- Святослав Шрамченко. Українська морська піхота 1917–1920 рр.
- Мирослав Мамчак. Мартиролог офіцерів та урядовців Українського Державного флоту (1917–1921 рр.)