Никодимов Яків Іванович

Народився 19 грудня 1908 року в місті Києві. Виховувався в дитячому будинку[1]. Художню освіту опановував в Київському художньому інституті, куди влаштувався 1928 року. 1932 року закінчив повний курс[1] (викладачі Карпо Трохименко, Михайло Козиу, Фотій Красицький, Володимир Денисов, Федір Кричевський). По розподілу після інституту потрапив до міста Луганська, де викладав у місцевому художньому училищі.

Під час німецько-радянської війни у 1941 році отримав бронь, був задіяний на камуфляжних роботах по маскуванню важливих об'єктів. Не встиг евакуюватись і опинився на тимчасово захоплених територіях. Переховувався у селах, де виконував малярські роботи[1]. 1943 року, по звільненню Ворошиловграда, організував в місті художньо-скульптурну майстерню.

1949 року перебрався на проживання до міста Жданова. Багато років був викладачем в художній студії при Палаці культури заводу «Азовсталь». Виховав не одне покоління маріупольських художників[1], серед них Євген Петрович Скорлупін[1], Володимир Мискі-Оглу[2], Олександр Бондренко[1]. Жив у Жданові в будинку на вулиці Апатова № 139, квартира 29

Мав державну радянську нагороду медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Помер у Жданові 1980-тих роках.

Працював в галузі станкового та акварельного живопису. Серед робіт:

• «Страта молодогвардійців» (1944);
• «Донецький степ» (1944);
• «Криголам» (1955);
• «Любителі поезії» (1964);
• «Раціоналізатори» (1964—1965).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1944 року.

• Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 326.