Нирков Юрій Олександрович

Юрій Нирков народився в сім'ї виконроба Олександра Олексійовича Ниркова (1894—1964) та домогосподарки Ельзи Петрівни Ниркової (1894—1968) 29 червня 1924 року в місті Вишній Волочок Тверської губернії. Юрій став другою дитиною в сім'ї, його сестра Маргарита Олександрівна Ниркова (1922—1998) була на два роки старшою.

У 1928 році Ниркови переїхали в Чапаєвськ Середньоволзької області, пізніше вони переїхали в село Путилове, розташоване в Пушкінському районі Московської області. До 1936 року Олександр Нирков працював виконробом на будівництві Софринського полігону.

У 1936 році Юрій був прийнятий до складу дитячої команди піонерів, яка виступала на той час на стадіоні «Динамо». Нирков брав участь в першому міжнародному матчі проти команди дітей, які були евакуйовані з Іспанії через Громадянську війну. Команда Юрія виграла, за перемогу над іспанцями нарком фінансів СРСР Влас Чубар вручив кожному футболістові, який взяв участь в цій грі кишеньковий годинник з пам'ятним гравіруванням. В одній команді з Юрієм Нирковим виступав в майбутньому відомий хокейний тренер Анатолій Кострюков. Пізніше Юрій грав за московську футбольну команду «Крила Рад», його першими тренерами були П. Канунников, М. Нікітін, А. Чистяков.

30 червня, Юрій Нирков по комсомольській путівці був відправлений на будівництво оборонних споруд під містом Вязьма. У жовтні Юрій повернувся в Москву і відразу ж отримав нове направлення в місто Карачев Брянської області, пізніше у зв'язку з наступом німців на Москву його перевели в околиці міста Богородецька, який розташований поблизу Тули. Потім брав участь у будівництві оборонних споруд на річці Сура. У 1942 року мобілізований до армії й направлений на навчання в Тамбовське артилерійське технічне училище.

Після закінчення училища в травні 1943 року Юрій Нирков отримав звання молодшого лейтенанта й був направлений у полк самохідної артилерії, сформованої в місті Івантєєвка Московської області, з яким згодом був відправлений на Калінінський фронт. Там командував загоном, який підвозив боєприпаси для самохідної артилерії. Полк входив до складу Резерву Верховного Головнокомандування і служив для посилення наступаючих військ. Юрій служив в найнебезпечніших місцях фронту. У важких боях його частина несла великі втрати.

Нирків брав участь у Корсунь-Шевченківській операції. Після переформування полк брав участь у звільненні Польщі, дійшовши до міста Штеттин. Звідти полк був перекинутий на південний напрямок, до міста Кострин для підготовки прориву фронту і наступу на Берлін.

У січні 1945 року Юрій Нирків в складі полку брав участь в операції в районі Кострина, в якій територію зайняту німецькими військами освітлювали безліччю потужних прожекторів. Після цієї операції полк з боями підійшов до Берліна. Війну Юрій закінчив 11 травня 1945 року в Берліні у званні молодшого лейтенанта.

Після закінчення війни Юрій Нирков за наказом командира став начальником спортивного осередку своєї частини. Команда, в якій грав Нирков, виграла змагання дивізії, корпусу і, нарешті, армії. У 1946 році його команда виграла Кубок ГРВН.

У 1946 року в Групу радянських військ у Німеччині приїхав основний склад команди ЦБЧА і провів декілька товариських матчів. Після одного з матчів, участь в якому брав Нирков, до нього підійшов Анатолій Тарасов і запропонував перейти до ЦБЧА. Нирков довго відмовлявся від переходу, проте, надійшов наказ відрядити його у столичну команду. Незважаючи на хворобу, його першим же літаком відправили до Москви. 9 травня 1947 року він приземлився в аеропорту Биково.

Спочатку Нирков виступав за дублюючий склад ЦБЧА, його команда посіла перше місце, однак в матчі проти київського «Динамо» сам гравець отримав серйозну травму коліна, яку заліковував у Феодосії.

У сезоні 1948 року Юрій став гравцем основного складу. Разом з командою виграв чемпіонат і Кубок СРСР, проте через застуду отримав ускладнення на нирках, тому взимку 1949 року лікувався в госпіталі імені Бурденка, а згодом, по путівці Міністерства оборони в туркменському місті Байрамали.

Нирков виступав за ЦБЧА до серпня 1952 року, був віце-капітаном команди. Влітку в складі олімпійської збірної СРСР взяв участь в XV олімпійських іграх, які проходили у Фінляндії. Після їх закінчення команда ЦБЧА, що формувала основу збірної, була розформована, причиною цьому послужила поразка від збірної Югославії, у політичних відносинах з якою СРСР саме мав складнощі.

Після розформування ЦБЧА Нирков виступав в команді м. Калініна. Після відродження ЦБЧА в 1954 році знову почав грати в цій команді.

У 1958 році йому було присвоєно звання судді республіканської категорії.

За збірну СРСР дебютував 15 липня 1952 року на олімпійських іграх в Фінляндії проти збірної Болгарії. Всього провів за збірну три матчі.