Нова Гребля (Уманський район)
Нова́ Гре́бля — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Гірський Тікич, за 30 км на південний схід від міста Жашків. Населення — 714 чоловік (станом на 2009 рік).
село Нова Гребля | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Уманський район |
Рада | Новогребельська сільська рада |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Засноване | До 1880 |
Населення | 714 (на 2009 рік)[1] |
Поштовий індекс | 19226 |
Телефонний код | +380 4747 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°08′42″ пн. ш. 30°22′56″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
182 м[2] |
Водойми | річка Гірський Тікич |
Відстань до обласного центру |
125,4 (фізична) км[3] |
Відстань до районного центру |
28 км |
Найближча залізнична станція | Жашків |
Відстань до залізничної станції |
30 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 19226, Черкаська обл., Уманський р-н, с.Нова Гребля |
Карта | |
Нова Гребля | |
Нова Гребля | |
Мапа | |
Історія
Територія села була заселена людьми з дуже давніх часів. Про час виникнення села Нова Гребля документальних відомостей немає, також невідомо точно про походження назви села. Хоча, згідно з легендою, люди, які заселяли цю місцевість, з метою осушення боліт змушені були постійно перегороджувати річку греблею для відведення води. А з часом, коли на правому березі річки Гірський Тікич висохло болото, люди почали переселятися вниз, зробивши знову греблю, яку назвали Новою.
У Польському географічному словнику за 1880 рік сказано, що в селі було 993 жителів православних, 18 католиків і 19 євреїв.
За відомостями 1900 року, у Новій Греблі було 1 874 десятини землі, яка поділялася так: поміщицька — 876 десятин, селянська — 876 десятин, церковна 122 десятин.
Носіями культури на селі був піп і дяк. У селі жив піп Сава Богданович, який мав великий авторитет у вищих чинів, був депутатом Державної думи.
У 1920 році в Новій Греблі була утворена сільська рада. У 1930 році, під час примусової колективізації, у селі було створено колгосп «Шлях до соціалізму», який очолив Бортник Евтух. У 1933 році відкрито семирічну школу, директором якої був Козак, та інтернат, яким завідував Гаврилах Касьян. Було побудовано клуб, який став центром культури на селі. У ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, був духовий оркестр. У 1937 році колгосп досяг особливо високих урожаїв, а колгоспниця Пишінська Христя Варфоломіївна була учасником ВДНГ СРСР, їй була вручена премія.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
На фронтах радянсько-німецької війни загинуло 120 жителів села. З них багато було нагороджено орденами та медалями посмертно.
Сучасність
У селі відкрито краєзнавчий музей, побудовано 2 кілометри доріг з твердим покриттям, завершується будівництво адміністративного будинку, сільської ради та меморіалу Слави. На території села функціонують загальноосвітня школа I—III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, будинок культури, бібліотека, краєзнавчий музей, ПСП «Аскольд-Агро».
У 2004 році Новогребельська сільська рада зайняла 1-е місце у щорічному районному конкурсі «Найкраща сільська рада».
Галерея
- Центр села
- Сільська рада
- Школа
- Будинок культури
- ФАП
- Магазин
- Річка Гірський Тікич
- Пам’ятник воїнам-односельчанам
- Братська могила радянських воїнів
- Гармата на честь воїнів-визволителів
Відомі люди
У селі проживає І. Д. Худолій, який нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Червоної Зірки, представлявся до звання Героя Радянського Союзу.