Новий Двір
Но́вий Двір — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області. Населення становить 469 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новодвірська сільська рада.
село Новий Двір | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район/міськрада | Ковельський район |
Рада | Новодвірська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA07060430240016041 |
Облікова картка | Новий Двір |
Основні дані | |
Засноване | 1570 (452 роки) |
Населення | 469 |
Площа | 1,895 км² |
Густота населення | 247,49 осіб/км² |
Поштовий індекс | 44861 |
Телефонний код | +380 3363 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°58′15″ пн. ш. 24°46′44″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
197 м[1] |
Місцева влада | |
Адреса ради | 44861, Волинська обл., Турійський р-н, с. Новий Двір, тел. 9-83-42 |
Карта | |
Новий Двір | |
Новий Двір | |
Мапа | |
|
Після ліквідації Турійського району 19 липня 2020 року село увійшло до Ковельського району[2].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 460 осіб, з яких 215 чоловіків та 245 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 464 особи.[4] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[5]
Шкільництво: історія та сучасність
Перша письмова згадка про вчителя школи в Новому Дворі датується 1866 роком. Очевидно школа в селі була і раніше. Про це свідчить освіченість громадян, які підписували відмежування наділів селян с. Новий Двір від землі поміщика Євгенія Гулевича. (Документ міститься в Державному архів Житомирської області).
У праці «Стара Волинь і Волинське Полісся» видатний дослідник О. Цинкаловський писав, що в кінці ХІХ століття у Новому Дворі було 60 будинків, 468 мешканців, дерев'яна церква та церковно-приходська школа. Дмитро Садовник (1884—1960) згадував, що наприкінці ХІХ століття закінчив церковно-приходську школу, де вчителем працював Лукашевич. Приміщення школи тоді не було, а навчання велось у селянських хатах.
Зі слів Василини Дмитрівни Садовник (1906 р.н.), на початку ХХ століття в центрі села (початок сучасної вулиці Озерянської) було побудоване приміщення школи, у школі була хороша бібліотека. У «Клірикових відомостях» за 1911 рік, що містяться в обласному архіві, є дані про Новодвірсько-Осьмиговичівський прихід із двома церковно-приходськими школами у селах Осьмиговичі та Новий Двір. У них вчителем був призначений з 1865 р. до 1909 р. Олександр Онуфрійович Рафальський. Школа, церква та більша частина села була знищена в роки Першої світової війни. Школа була відновлена тільки в 1928 році, а вчителем був призначений Щесюк Митрофан Омелянович. У школі також працювали вчительки-полячки Зося Ясінська та Євгенія Браткувна-Марчакова. У 1935 році директором призначений поляк Фердинус, а вчителювала українка Волканович Люба.
У 1939 році був зведений та накритий зруб теперішньої школи, але через Другу світову війну, у нову школу діти перейшли тільки в 1946 році.
Примітки
- Погода в селі Новий Двір. weather.in.ua. Процитовано 24 лютого 2020.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література
- Нови́й Двір // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.711