Новий Яричів

Нови́й Я́ричів  (або Нови́й Яри́чів) селище міського типу в Львівській області. Розташовано на річці Яричівка на півдні Львівського району. На півдні межує з селом Борщовичі Львівського району, на сході з селом Великі Підліски, на півночі з селом Цеперів та на заході з селом Старий Яричів.

смт Новий Яричів
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Рада Новояричівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване згадка від 1148 року, 1370[1]
Магдебурзьке право 1618 рік
Статус із 1940 року
Площа  км²
Населення 2979 (01.01.2017)[2]
Поштовий індекс 80465
Телефонний код +380 3254
Географічні координати 49°54′07″ пн. ш. 24°18′12″ сх. д.
Висота над рівнем моря 222 м
Водойма р. Яричівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Борщовичі
До станції: 7 км
До райцентру:
 - фізична: 23 км
 - залізницею: 20 км
 - автошляхами: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 22 км
 - залізницею: 20 км
 - автошляхами: 25 км
Селищна влада
Адреса 80465, Львівська область, Львівський район, смт. Новий Яричів
Голова селищної ради Соколовський Петро Анатолієвич
Карта
Новий Яричів
Новий Яричів

Новий Яричів у Вікісховищі

Історія

Новий Яричів та околиці на мапі XVIII століття.[3] Лісове озеро, зображене на мапі у правому нижньому кутку, знаходиться за координатами 49.892684, 24.326735

27 березня 1934 р. Новий Яричів отримав статус міста[4].

У 19401941 та 19441962 рр. був центром Новояричівського району.

Відомі місця

Освіта

2001 року в селищі відкрито відремонтовану школу, яка була збудована ще у 1899 році. Працює спеціалізована дитяча бібліотека.

Діяльність Просвіти

Осередки товариства «Просвіти» були створені по всій Західній Україні. У містечку також працювала «Просвіта», створення якої припадає на 90-ті роки 19 століття. Вся діяльність зосереджувалась в хаті-читальні, яка була побудована на вул. М. Шашкевича, біля церкви, за часів Австрії.

Її будували спільними силами українське населення містечка на громадських засадах. Будівля валькована, коштів на цегляну чи дерев'яну не вистачало. Але зал для глядачів був досить просторий зі сценою та двома кімнатами за сценою для заняття гуртків, зберігання костюмів та декорацій. Стіни прикрашали портретами гетьманів, письменників Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича. на сцені висів великий образ матері Божої. пред залом був великий коридор, з якого був вхід до бібліотеки. Вона на той час нараховувала біля шести тисяч книг (ці книги були закопані, але до цього часу їх розташування невідоме, так як і невідомо, де закопані церковні дзвони). Приміщення бібліотеки стало осередком активного суспільного й культурного життя; люди глибше знайомилися з історією України, її культурою, старовинними звичаями та традиціями. Сільські аматори ставили вистави Михайла Старицького.

Вистави Михайла Старицького
1 Ой не ходи Грицю та й на вечорниці
2 Безталанна
3 За двома зайцями
4 Богдан Хмельницький

З концертами виступали на відзначення днів народження Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича. У весняні та літні місяці при хаті-читальні працював дитячий садок. Деколи за рахунок «Просвіти» купували хліб, булочки для дітей. Дітей вчили співати українських пісень, декламувати вірші, танцювати. Читали для дітей казки, оповідання українських письменників, здійснювали прогулянки в ліс, на річку, грали різні забавки.

Діяльність «Просвіти» була припинена в 1939 році з приходом більшовиків до влади на землі Західної України. У 1941—1942 рр. товариство «Просвіта» відновило свою діяльність. Цьому сприяло проголошення Української держави 30 червня 1941 року. Свою роботу «Просвіта» імені Тараса Шевченка відновила в 1991 році.

Відомі люди

Герб австрійського періоду, наданий імператором Францем ІІ 28 квітня 1798

Народилися

Примітки

  1. Новий Яричів
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. mapire.eu.
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.