Новокатеринівка (Веселинівський район)
Новокатери́нівка — село в Україні, у Веселинівському районі Миколаївської області. Населення становить 920 осіб. Орган місцевого самоврядування — Катеринівська сільська рада.
| село Новокатеринівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Миколаївська область |
| Район/міськрада | Веселинівський |
| Рада | Катеринівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1930 |
| Населення | 920 |
| Площа | 0,97 км² |
| Густота населення | 948,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 57061 |
| Телефонний код | +380 5163 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°17′19″ пн. ш. 31°27′26″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
95 м |
| Водойми | Балка Лисича |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 57060, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, с.Катеринівка, вул.Миру,44б |
| Карта | |
  Новокатеринівка | |
 Новокатеринівка | |
| Мапа | |
| |
Село розташоване в південно-західній частині Миколаївської області, у межах Причорноморської низовини в 30 км від районного центру Веселинове, в 80 км від обласного центру Миколаєва, і 10 км від сільської ради в с. Катеринівка. В Північній частині від села пролягає ділянка залізниці Одеса-Миколаїв. Найбільшою станцією, що знаходиться від села — є станція Новокатеринівка, найменшою — станція Новий Степ. Є автобусне сполучення з обласним і районним центром. На південно-західній околиці села бере початок Балка Лисича.
Історія
Нова Катериненталь (Neu Katherinental) — назва села за часів виникнення німецьких колоній на території півдня України. Нова Катериненталь — це дочірня колонія, материнською була ж Катериненталь (1817 — рік виникнення). Назву Катериненталь отримала від генерала І. М. Інзова 31 грудня 1819 року. Назва колонії була підтверджена його величністю. Із 1 січня 1820 року колонія Катериненталь мала назву, у якій буде жити ім'я св. Великомучениці Катерини.
На картах німецьких колоній знаходимо рік заснування дочірньої колонії — Neu Katherinental — 1925 рік. Дані знаходимо в книзі «Німці біля чорного моря між Бугом і Дністром» Джона Фолбрука, яка була видана у 2002 році в США. Джон Фолбрук пише: «Кількість населення в колоніях збільшувалася, що вело до недостатку землі. Спадок залишався лише молодшому синові. Старші сини вимушені були купувати нові наділи землі. Переїжджати в міста чи освоювати нові професії вони не хотіли. Сільські громади збирали гроші і купували землю у багатих російських землевласників і засновували дочірні колонії. Neu–Speyer, Windhad, Neu Worms, Grunfeld, Neu Katherinental, Klein-Karlsruhe, Neu-Rohrbach, Freudental та інші були засновані після Ленінських реформ сільського господарства 1925—1928 рр. … Територія між Дністром та Бугом налічувала 34 материнські колонії та більше 200дочірних колоній. До 1917 р. вони володіли 674 тис. 570 чол., і в 1944 р., коли колонії зникли, їх було майже 130000».
У 1925—1939 роках село входило до складу Карл-Лібкнехтівського німецького національного району Миколаївської округи (з 1932 — Одеської області).[1]
Поселенці будували землянки і верхові хати, займалися вирощуванням зернових культур, тваринництвом. Збудували башню для води (яка і сьогодні стоїть на центральній вулиці села).
1944 рік став для німців-колоністів роком випробувань. В березні місяці був виданий указ про виселення їх з місць, де вони проживали. Влада звинуватила їх у співпраці з німцями-нацистами. Чи самі покидали обжиті місця, чи були вивезені — невідомо.
Примітки
- [[Дробний Віктор Сергійович|Віктор Дробний]]. Карл-Лібкнехтівський (Ландауський) німецький національний район // Проект «Краевед». Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.