Носелівка

В цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу села виявлено поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), скіфського періоду (V-III століття до н. е.).

Село згадується в історичних джерелах з другої половини XVII сторіччя. Засновано на території Шаповалівської сотні Ніжинського полку. З 1782 — у складі Шаповалівської волості.

З 1917 — у складі УНР. У 1920-тих роках в селі розгорнувся рух за автокефалію Української Православної Церкви, відкрито парафію УАПЦ[4]. 1924 року священиком Церкви святої Параскеви УАПЦ був отець Гнат Омельченко — це була одна з 12 парафій УАПЦ на території Борзнянського повіту.

1929 комуністичний режим вдався до систематичних акцій бандитизму щодо приватних господарників. Людей примущували вступати до колгоспу, а незгодних віддавали під суд. 1932 комуністи вже контролювали все їстівне у Носелівці і тому вдалися до організації масових убивств голодом. У цілому село істотно постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933.[5] Очевидець злочинів комуністів Марта Будник згадує:

У 1929/1930 рр. почалося масове розкуркулювання людей. У багатших сімей (хто не встиг продати землю й худобу і виїхати) відібрали все, віддавали в колгосп, а їхні сім'ї відправляли на Соловки. Мій батько в колгосп вступати не захотів. Тайком від сільських активістів разом з односельцями втік у Білорусь. Про це активісти дізналися вже на другий день – приїхали до нас підводами, повиносили з хати все: столи, ослони, полиці, жердки, скриню, рядна, рушники, одяг. Худобу та запаси харчів теж забрали. В хаті залишили лише стару перину. На подвір'ї та городі теж все перерили металевими палицями – шукали, чи не приховали чогось...

300 жителів Носелівки брали участь у Другій світовій війні, 144 з них — загинули, 70 — нагороджені орденами і медалями СРСР. У роки німецько-нацистської окупації підпільники Н. І. Згонник і Г. Д. Ященко були арештовані і живцем спалені гестапівцями. На честь односельців, полеглих у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини, у селі споруджено обеліск Слави.

У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Ленінського комсомолу, за яким було закріплено 3472 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2770 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, льон, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.