Носков Микола Іванович

Микола намагався отримати музичну освіту в Державному училищі Гнесіних але зміг поступити. Згодом брав приватні уроки у Ленінградській консерваторії і викладач «поставив» майбутньому співаку дихання. Микола мав тембр, який визначили як баритональний тенор. Мета навчатися в Ленінградській консерваторії не здійснилася. Офіційної музичної освіти співак так і не отримав. Розпочався шлях музиканта — автодидакта.

Носкова було призвано на військову службу у радянську армію, він потрапив до військового оркестру моряків. В роки служби, окрім військових маршів, він грав іншу музику, був організатором вокально-інструментального ансамблю. Цей досвід допоміг пізніше знайти роботу в цивільних музичних колективах. Зразками для себе Микола вважав творчість співаків Олександра Градського та Мусліма Магомаєва.

По демобілізації з армії розпочалася «рокенрольна молодість» Миколи Носкова. Перебрався до Москви, де почав грати у ВІА «Ровесники». Півроку працював у ВІА «Надежда», що виконував комсомольські пісні. У 1980 році співака помітив композитор-експериментатор Тухманов Давид Федорович. Микола перейшов до ВІА «Москва». Колектив мав популярність і встиг випустити грамплатівку з назвою «НЛО». Але розпочалися цензурні утиски з боку радянських ідеологів і колектив примусили припинити концерти.[3]

Саме в цей час було зроблено першу спробу сольних виступів Носкова. Молодий співак виступив у передачі «Музичний кіоск» з піснею на вірші Маяковського. Але після розгромного відгуку в газеті «Советская Культура» припинили і цей проект. Тоді Тухманов і законослухняний Носков і цей проект визнали невдалим, невчасним. Сольна кар'єра співака на деякий час стала неможливою. Переходи у різні музичні колективи були частиною пошуків, спроб себе у різних іпостасях через неможливість стабільного творчого життя, залежного не стільки від мінливого характеру співака, скільки від ворожого оточення.

Неможливість реалізації себе у офіційних радянських установах привела співака у валютний ресторан, що обслуговував іноземців. Він працював за містом, водночас виконуючи російський та закордонний репертуар і вивчаючи англійську. На зароблені гроші купував музичні інструменти.

З початком «Перебудови» відбулися цензурні і політичні послаблення. Низка радянських музикантів отримала право на виїзд і роботу за кордоном. Радянські музиканти перебиралися до Німеччини, Великої Британії, США. Стасом Наміним на цій хвилі був створений музичний колектив «Парк Горького», що виїхав до США. Серед музикантів були —

• Олексій Бєлов
• Олександр Маршал
• Стас Намін та ін.

Солістом був Микола Носков. Аби мати конкурентноспроможний репертуар, Носков виступив як автор віршів і музики і створив низку англомовних пісень. Ризикований музичний проект був фінансово не дуже вдалим. Але одна з пісень Носкова «Bang» (одна з версій перекладу «Вибух») стала популярним хітом, піднялася до третього місця в хіт-праді MTV. Команда радянських музикантів заробила собі ім'я і популярність, але не гроші.

Серед стресів напруженого перебування у США музикант Носков називав власну непорідненість з американськими містами і прихований алкоголізм американських виконавців, який не вважав гідним музикантів. Тоді він прийняв рішення покинути США і повернутися до Москви.

Після стабільної країни з налагодженим побутом співак повернувся в країну з невизначеним майбутнім. Панували хаос, інфляція, бандитський капіталізм, бідність для більшості народу. Розгубленість відчував і співак, була спроба змінити фах на такий, що давав би швидкі гроші поза співом. Але допомогли давні зв'язки. І Носков вдруге розпочав сольну кар'єру, тепер вже в клубах. Про її успіх і добре продовження сольної кар'єри свідчать визнання співака на новому етапі і премії. Голова російського товариства пушкіністів передав співаку премію «Ревнители русской словесности» за цикл пісень на вірші поета Бориса Пастернака.

Носков на виступі в Сєвєродвінську, 30 листопада 2009.

У 2017 році Микола був госпіталізований з тромбом в шийному відділі, через хворобу він переніс концерти[4][5][6]