Носов Анатолій Зіновійович
Анатолій (Анатоль) Зіновійович Носов (Носів) (1883 — 1941) — учений-антрополог, етнолог і археолог.
Носов Анатолій Зіновійович | |
---|---|
Народився |
1883 Червоноград, Полтавська губернія |
Помер | 1941 |
Країна |
Російська імперія СРСР |
Діяльність | антрополог, етнолог, археолог |
Alma mater | Санкт-Петербурзький Імператорський університет |
Галузь | антропологія, етнологія |
У шлюбі з | Марія (1902 р. н.) |
Діти | Віктор (1930 р. н.) |
Роботи у Вікіджерелах |
Біографія
Анатолій Зіновійович Носов народився в 1883 р. на Полтавщині, в сім'ї чиновника. Навчався спочатку у Новоолександрівському Інституті сільського господарства та лісоводства, у 1908—1913 рр. — Петербурзькому університеті на географічному відділі фізико-математичного факультету. Під час навчання входив до Російського Антропологічного Товариства при Санкт-Петербурзькому університеті, брав участь у етнографічних та антропологічних дослідженнях Забайкалля, Монголії, Сербо-Хорватії[1]. З 1912 р. працював помічником Федора Вовка — хранителя Етнографічного відділу Російського музею Олександра ІІІ.
Після повернення в 1918 р. до Києва, він, як учень Федора Вовка, активно сприяв становленню Кабінету (музею) антропології ВУАН. У 1919 р. у зв'язку із захворюванням на сухоти, виїхав до Криму, мешкав у Сімеїзі до середини 1920 р., пізніше, за допомоги проф. О. Янати, у 1921 р. перебрався до Києва.
Член Українського Наукового Товариства (УНТ) (з 1918 р.), науковий співробітник Музею антропології та етнології ВУАН, в.о. завідувача Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка (1922). Як член УНТ включився у роботу Термінологічної комісії з написання словників українських наукових термінів — разом з Олександром Алешо та Левком Чикаленком укладав словник антропологічних термінів. Працював в Інституті української наукової мови, де впорядкував Словника антропогеографічної термінології (1931 р.). Увійшов до складу Тимчасового комітету для заснування ВБУ як секретар (з лютого 1919 р.), одним з перших був зарахований до штату Бібліотеки, працював бібліотекарем. Член Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН, член Комісії краєзнавства ВУАН (у 1920-ті роки). Брав участь в збиранні та опрацюванні матеріалів з антропології України, надрукованих у виданнях: «Етнографічний вісник», «Антропологія» (редактор разом із М. Я. Рудинським трьох випусків цього щорічника, 1928—1930 рр.) та ін. Лектор Київського інституту народного господарства.
У 1921 р. Носов увійшов до складу Сільськогосподарського Наукового Комітету (СГНК) Наркомзему, де входив до складу Президії та головував у секції сільськогосподарського побуту. У 1923—1924 рр. керував Комісією з організації Державного лісостепового заповідника ім. Т. Шевченка при СГНК НКЗС, а з 16 липня 1924 р. затверджений на посаду його директора (нині Канівський природний заповідник). На початку 1930-х рр. працював референтом у відділі управління заповідниками Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, був членом Музейного Комітету ВУАН.
Проводив археологічні дослідження. Зокрема, у 1925 р. разом із Валерією Козловською працював в Остерській комісії.
Був заарештований в 1929 р. в справі «Спілки визволення України». Потім, 3 лютого 1933 р., в справі «Української військової організації». 9 травня 1933 р. Судова трійка при Колегії ДПУ присудила Носову 5 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Після заслання працював в Ялті, в Краєзнавчому музеї.
Помер у 1941 р. За спогадами Юрія Шевельова: "...Коли почалася евакуація Криму під час німецького наступу, разом з іншими «неблагонадійними» Толю з родиною навантажили на спеціяльний пароплав. Свій людський вантаж цей пароплав ніколи нікуди не довіз..."[2]
У 1989 р. реабілітований.
Основні праці
- Носов (Носів) А. З. Антропо-етнологічне вивчання людини — населення України // Червон. шлях. — 1924. — № 1–2. — С. 136—140;
- Носов А. З. Матеріали до антропології України: Українці Поділля // Етнографічний вісник. — 1927. — Кн. 5. — С. 94–117;
- Носов А. З. Досягнення української антропології за останнє десятиріччя // Вісник природознавства. — 1927 — № 5–6. — С. 295—298;
- Носов А. З. Матеріали до антропології України: Українці Кубани // Антропологiя. — 1928. — Вип. 1. — С. 31–64;
- Носов А. З. До антропології кримських татар // Антропологiя. — 1929. — Вип. 2. — С. 9–69;
- Носов А. Кримські татари (Антропологічні нариси) // Східний світ. — 1930. — №1-2.; — 301—313;
- Носов А. З. До антропології болгарiв // Там само. — 1930. — Вип. 3. — С. 6–57;
- Носов А. З. Словник антропогеографічної термінології: (Проєкт) / Уклав А. Носов. — Харків: УРЕ, 1931. — XII, 230 с.;
- Носов А. З. Матеріали до антропології України: Українці Дніпропетровщини // Журнал геолого-географічного циклу. — 1932. — № 3–4. — С. 51.
Примітки
- Михайлова А. А. Сербия начала ХХ в. в отражении этнографических источников: вещевых коллекций, фотоматериалов и документов из фондов Российского этнографического музея[недоступне посилання з липня 2019] // Imagines mundi: альманах исследований всеобщей истории XVI—XX вв. № 9. Сер. Балканика. — 2016. — Вып. 3 — С. 70-84
- Юрій Шевельов. Я — мене — мені... (і довкруги) : Спогади. 1. В Україні / Ю. Шевельов (Юрій Шерех) ; передм. С. Вакуленко ; прим. С. Вакуленко, К. Каруник, Ю. Полякова, В. Романовський ; упоряд. С. Вакуленко, О. Савчук ; художн. оформ. О. Чекаль. — Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. — 728 с., 248 іл.
Джерела
- Чорна Л. О. Із когорти повернених імен репресованих українських науковців: Анатолій Зіновійович Носів // Гуржіївські історичні читання. — 2011. — Вип. 4. — С. 115—117.
- Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. — Т. 2: Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. — Кн. 1: Листування: А–Г; НАН України. Комісія з наукової спадщини академіка В. І. Вернадського; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського; Інститут історії України; РАН. Архів російської академії наук. — K., 2011. — 824 с.
- ЦДАГО, ф. 263, спр. 66278 ФП. Архівно-слідча справа. Носов Анатоль Зіновійович.