Нуар (література)

Нуар (фр. noir — «чорний») — субжанр американської масової літератури 1920-х — 1960-х років, різновид «крутого» (або «круто звареного» (англ. hard-boiled fiction)) кримінального роману. В основу жанру лягли напружений сюжет і грубувата манера оповіді в дусі Ернеста Хемінгуея і Джона Дос Пассоса (риса, спільна для «крутого» і «чорного» романів)[1]. Однак на відміну від «крутого роману», де головним героєм виступав персонаж, який розслідує злочин (детектив, журналіст і т. д.), героєм роману-нуар є, як правило, жертва, підозрюваний або злочинець[2]. Серед суттєвих ознак жанру нуар — жорсткий реалізм викладу, цинізм, схильність персонажів до саморуйнування, велика кількість сленгу, обов'язкова сексуальна лінія в сюжеті[3]. Деякі деталі (поява фатальних жінок, постійне куріння персонажів та ін.) з часом стали літературним штампом цього напрямку.

Чорний роман було прийнято відносити до «низьких» жанрів[4]. У той же час роман-нуар розширював погляди читачів середини XX століття: «пропонуючи читачам несимпатичних героїв з явно девіантною моделлю поведінки, автоматично фіксував цю норму зі знаком „плюс“»[5].

З'явившись в кінці 1920-х років, до кінця 1930-х нуар повністю сформувався як субжанр, однак він ще не знайшов свого читача. Переважно твори в жанрі «нуар» публікувалися в журналах, що спеціалізуються на «бульварному чтиві». Основним серед них був журнал «Чорна маска» (англ. «Black Mask»). Крім того, виходили окремі видання в дешевому варіанті з м'якою обкладинкою (так звані «paperback edition»). Справжній «бум» почався в 1950-ті роки і тривав до кінця 1960-х. У цей період «чорний роман» публікувався багато, і часто в хороших виданнях.

Представники жанру

«Батьком чорного роману» іноді називають Корнелла Вулрича, автора численних романів і оповідань, що друкувалися впродовж 1930-х — 1950-х років і згодом визначених як «нуар» [6]. Багато творів Вулрича були згодом перенесені на екран). Серед них такі відомі фільми, як «Людина-леопард» Ж. Турнера, «Вікно у двір» А. Хічкока, «Наречена була в чорному» і «Сирена з Міссісіпі» Ф.Трюффо.

Крім того, оскільки межі між «крутим детективом» і «нуаром» не завжди можуть бути чітко визначені, до засновників жанру також зараховують корифеїв «крутого» романа Дешила Геммета і Реймонда Чандлера.

Див. також

Примітки
  1. Энциклопедия «Британника»
  2. George Tuttle. What is Noir?. Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 26 березня 2009.
  3. Александр Гаррос (11 червня 2007). Нуар Европы. Эксперт, № 22 (563). Архів оригіналу за 29 березня 2012. Процитовано 8 квітня 2009.
  4. Георгий Косиков (1983). О прозе Бориса Виана. Художественная литература. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 8 квітня 2009.
  5. Лев Гурский (1999). Интервью. Новое литературное обозрение. Архів оригіналу за 20 вересня 2004. Процитовано 8 квітня 2009.
  6. Cornell Woolrich, father of noir fiction (англ.) — фан-сайт писателя. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 7 квітня 2009.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.