Нубійські піраміди

Комплекс пірамід у Мерое.

Нині відомо близько 255 пірамід[1], побудованих у трьох різних місцевостях Нубії. Ці піраміди були усипальницями для царів і цариць Напати і Мерое. Найперші з пірамід побудовано в Ель-Курру, вони служили гробницями для правителів Кашти, його сина Піанхі, а також їх наступників Шабаки, Шабатаки і Танутамона. Чотирнадцять пірамід побудовано для їхніх дружин, деякі з яких були уславленими царицями-воїнами. Пізніші піраміди Напати розташовані поблизу поселення Нурі, на західному березі Нілу у Верхній Нубії.

У цьому некрополі містяться поховання 21 правителя, 52 цариць і принцес, зокрема правителів Анламані і Аспелти. Тіла царів ховали у великих саркофагах. Маса саркофага Аспелти досягає 15,5 тонн[2], 4 з яких важить кришка. Найдавніша і найбільша піраміда Нурі належить фараону XXV династії Тахарці.

Найбільше скупчення пірамід розташоване в Мерое, між п'ятим і шостим порогами Нілу, приблизно за 100 км на північ від Хартума. Протягом мероїтського періоду понад сорок царів і цариць поховано в цих місцях. За пропорціями нубійські піраміди відрізняються від єгипетських: висота пірамід варіюється від 6 до 30 метрів, основа рідко перевищує 8 метрів, бічні грані ступінчасті або покриті білою штукатуркою, гостро йдуть вгору, з кутом нахилу приблизно 70°. По периметру, вздовж основи всієї піраміди є характерний виступ у вигляді сходинки. Також виступи є і на ребрах деяких пірамід. Вершини пірамід увінчані верхівкою у вигляді зрізаної піраміди, на вершині якої розташований циліндр. До основ більшості з них примикають храмові прибудови, в яких здійснювали підношення. Храмові прибудови були прикрашені барельєфами. Навколо пірамід була невисока огорожа. На відміну від нубійських, єгипетські піраміди мають менший кут нахилу бічної поверхні — від 40° до 50°, у них ширші і розгалуженіші храмові прибудови, відсутня сходинка по периметру основи піраміди, а вершину вінчав пірамідіон.

Всі піраміди розграбовано ще в давнину. У деяких молільнях збереглися настінні розписи, що розповідають про власників, мумії яких поховані в цій гробниці. Мумії з прикрасами вміщували в дерев'яні саркофаги. В часи відкриття пірамід археологами XIX—XX століть, у деяких пірамідах знайдено залишки луків, сагайдаки для стріл, кільця лучника, кінська збруя, дерев'яні короби, меблі, горщики, кольорове скло, металевий посуд і багато іншого, що свідчило про інтенсивну торгівлю між Мерое, Єгиптом і Грецією.

У 1830-і роки багатьом пірамідам завдав значної шкоди італійський лікар-дослідник, мисливець за скарбами Джузеппе Ферліні, який, не бажаючи відкопувати вхід глибоко в піску, підривав вершини пірамід, щоб пробратися всередину. Таким варварським способом він зруйнував близько 40 пірамід.

• 
  Поверхня бічної грані однієї з пірамід в Мерое.
• 
  Настінний розпис у гробниці Танутамона.
• 
  Розташування основних комплексів.

• Царський похоронний комплекс Ель-Курру (18°24′33″ пн. ш. 31°46′15″ сх. д.).
• Піраміди в Мерое (16°56′11″ пн. ш. 33°45′01″ сх. д.). Піраміди, датовані 720—300 роками до н. е. розташовані у Південному поховальному комплексі. Піраміди датовані від 300 року до н. е. до 350 року н. е. розташовані в Північному поховальному комплексі.
• Царський похоронний комплекс у Нурі (18°33′51″ пн. ш. 31°54′57″ сх. д.).
• Піраміди в Джебель-Баркал (18°32′17″ пн. ш. 31°49′19″ сх. д.).

• Нубійська архітектура
• Піраміди Седеїнги
• Єгипетські піраміди
• Нубія

• Pyramids of Nubia — сайт з детальним описом трьох основних розташувань пірамід стародавньої Нубії (англ.)
• Aerial Photographs of Sudan — сайт із вражаючими аерофотознімками пірамід і храмів в Ель-Курру, Нурі та Мерое (англ.)
• Voyage au pays des pharaons noirs — подорож Суданом та нотатки про історію Нубії (фр.)

• Dows Dunham: El Kurru: Dows Dunham (The Royal Cemeteries of Kush. Band 1). Harvard University Press, Boston 1950.
• Dows Dunham: Nuri (Royal cemeteries of Kush. Band 2). Museum of Fine Arts/ Harvard University Press, Boston 1955.
• Dows Dunham: Royal Cemeteries of Kush: Royal Tombs of Meroe and Barkal. Museum of Fine Arts/ Harvard University Press, Boston 1957 (Nachdruck: Museum of Fine Arts, Boston 1980, ISBN 0-87846-050-0).
• Dows Dunham: The West and South Cemeteries at Meroe. (Royal cemeteries of Kush. Band 5). Museum of Fine Arts/ Harvard University Press, Boston 1963.