Ніцой Лариса Миколаївна

Лариса Миколаївна Ніцо́й (дівоче прізвище — Єфременко)[1] (нар. 17 березня 1969, смт Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область) — українська письменниця, педагогиня, громадська діячка, членкиня Національної спілки письменників України.

Ніцой Лариса Миколаївна
Ім'я при народженні Єфременко
Народилася 17 березня 1969(1969-03-17) (52 роки)
Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
 СРСР
Національність українці
Діяльність письменниця, громадська діячка, політична діячка, прозаїкиня
Alma mater Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (1991)
Роки активності 2001 — тепер. час
Партія Реформи і порядок
Сайт: nitsoi.com

Життєпис

Народилася в родині Миколи та Ольги Єфременків.[1]

1986 року закінчила середню школу в смт Голованівськ.

Навчалася в Кіровоградському державному педагогічному університеті (тепер Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка) на факультеті української мови і літератури, закінчила 1996 року.

Викладала українську мову та літературу у школі в Кіровограді.

1999 року переїхала до Києва.

Станом на 2021 рік голова громадської організації «Український простір».

Діяльність

Ініціаторка щорічного круглого столу «Книга на захисті дитячої душі», присвяченого Міжнародному дню захисту дітей, за участю посадовців, письменників, діячів культури та освіти.

2012 року за підтримки голови фонду «Нові традиції» Сергія Бондарчука ініціювала щорічне святкування в Україні Всесвітнього дня письменника.[2]

Організаторка всеукраїнського руху «Дорослі читають дітям», всеукраїнської акції «Почитай мені, татку!»[3]

Авторка серії уроків для загальноосвітніх шкіл «Бібліотечний урок веде письменник», ініціаторка першого письменницького флешмобу в Україні «Читаємо дітям».

Одна з трьох авторів театрального українсько-білорусько-російського проєкту — вистави «Ярик і дракон» для Мінського театру «Зьніч». Казки — Лариса Ніцой (Україна), сценарій — Нікіта Лявон (Білорусь), музика — Ілля Прудников (Росія).

Ініціаторка всеукраїнської хвилі «Дорослі читають дітям».

Ініціаторка рейтингу дитячих книжок «Вибір дітей», членами журі якого є діти з різних куточків України.

Громадська діячка, борчиня за права українців на україномовний простір в Україні.

Політична діяльність

Працювала в таких політичних структурах:

24 червня 2019 року Ларису Ніцой зареєстровано кандидаткою в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 117 (Львів, Франківський район) на позачергових виборах до Верховної Ради України від Народного Руху України[4]. Набрала 4,45 % голосів (6 місце)[5].

Всеукраїнська хвиля «Дорослі читають дітям»

17 березня 2016 року Лариса Ніцой розширила формат власної акції «Дорослі читають дітям» і започаткувала в соцмережах всеукраїнську хвилю «Дорослі читають дітям».[6]

Письменниця зауважує, що читати дитячі книжки мають люди різних професій та віку: поліціянти, пожежники, лікарі, будівельники, актори, бабусі, дідусі, батьки. Дорослі, які мають і не мають дітей.

Бібліографія
  • 2001 — «Казка про славного Орленка», присвячена річниці загибелі В. М. Чорновола
  • 2006 — казкова повість «Пригоди лисеняти Бума» — І частина
  • 2008 — «Як хом'ячок друзів шукав»
  • 2009 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — І частина
  • 2009 — «Казка про Українське Щастя»
  • 2010 — «Ярик і дракон»
  • 2012 — казкова повість «Невигадані історії про звіряток-друзяток» — видання друге
  • 2012 — «Ярик-векалка»
  • 2013 — «Ярик і рогатий Мі…»
  • 2013 — «Страшне страховисько»
  • 2014 — «Мій Блек»
  • 2014 — «Неслухи і вередулі»
  • 2015 — «Зомба або історія про милосердя»
  • 2015 — «Павлусь і Павлинка»
  • 2016 — «Дві бабуськи в незвичній школі, або скарб у візку»
  • 2018 — «Незламні мураші»
  • 2019 — «Автомобільчик»
  • 2020 — «Навіщо песикові гавкати»
  • 2020 — «Казка про славного Орленка», ілюстроване видання.
  • 2021 — «Бджілка»

Відзнаки
  • 2007 — Дипломантка літературного конкурсу «Коронація слова».
  • 2014 — Лауреатка Всеукраїнської літературної премії «Гілка золотого каштана» в галузі соціальної прози.
  • 2017 — «Людина року» за версією газети «День» за створення феномену в освітньому процесі.
  • 2019 — Книга «Незламні мураші» увійшла до Книги рекордів України.
  • 2020 — «Навіщо песикові гавкати» стала книгою року в номінації «Соціальна книга» за версією книжкової платформи «Барабука».
  • 2021 — Лауреат Національної премії ім. Платона Воронька в галузі дитячої літератури"

Сім'я

Одружена, чоловік — Андрій Анатолійович Ніцой, кандидат історичних наук[7], має сина Ярослава і доньку Лесю[8].

Примітки
  1. Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой - nitsoi.com. nitsoi.com. Процитовано 2 травня 2020.
  2. Письменники з’їли книжку. Буквоїд. 5 березня 2012. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 30 червня 2018.
  3. Лариса Ніцой
  4. Ніцой Лариса Миколаївна
  5. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №117 (Львівська область). Центральна виборча комісія України. Процитовано 02.07.2021.
  6. Відео про започаткування хвилі «Дорослі читають дітям»
  7. Лариса Ніцой зареєструвалась кандидаткою у депутати від НРУ у львівському окрузі. Zaxid.net. 26.06.2019. Процитовано 02.07.2021.
  8. Персональний сайт письменниці Лариси Ніцой. nitsoi.com (укр.). Процитовано 2 травня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.