Облога Орана і Мерс-ель-Кебіра (1563)

Облога Орана і Мерс-ель-Кебіра — військова кампанія османського еялету Алжир з метою повернення під мусульманський контроль іспанських опорних пунктів Оран і Мерс-ель-Кебір на північноафриканському узбережжі, що відбувалась з квітня по червень 1563 року. Алжирський еялет, берберські князівства Кабіле (Куку і Бені Аббес) та інші васальні племена об'єднали сили в одну армію під керівництвом бейлербея османського Алжиру Гасана-паші, сина Хайреддіна Барбаросси, і Джафара Катанії. Іспанські полководці, брати Алонсо де Кордова та Мартін де Кордова, зуміли утримати Оран і Мерс-ель-Кебір до прибуття іспанського флоту на чолі з Франсіско де Мендоза, після чого успішно відбили наступ.

Облога Орана і Мерс-ель-Кебіра
Османсько-габсбурзькі війни
Гавань Орана. Вісенте Местре (1613)

Гавань Орана. Вісенте Местре (1613)
Дата: Квітень-червень 1563
Місце: Оран і Мерс-ель-Кебір, сучасний Алжир
Результат: Перемога іспанців [1]
Сторони
Іспанська імперія Алжирський еялет
Королівство Бені-Аббас
Королівство Куку
Королівство Франція
Командувачі
Альфонсо де Кордова, Мартін де Кордова Гасан-паша
Джафар Катанія
Військові сили
1,500 содат
90 гармат[2]		 25,000 солдат
30 галер[3]
15 галіотів і фуст
5 карак[4]
Втрати
невідомі значні втрати в людях
втрачено 5 галіотів і 4 караки[5]

Передумови
Марокко та Алжир у другій половині 16 ст. Карта Герарда Меркатора

Оран і Мерс-кль-Кебір були захоплені Іспанією ще в 1505 році. Після відвоювання османами Триполі у 1551 році, та Беджаї в 1555 році, Оран і Мерс-ель-Кебір залишались разом з фортецею Ла-Гулет, єдиними збереженими володіннями християн на північноафриканському узбережжі Магриба. В 1556 році османський флот з 50 галер на чолі з Гасаном Корсо взяв в облогу Оран, але через наказ султана Сулеймана змушений був відійти для використання у Східному Середземномор'їу[6]. Внаслідок цього Оран і Мерс-ель-Кебір залишились під контролем Іспанії, незважаючи на слабку оборону[6].

Приготування сторін

У 1562 році Гасан-паша, син Хайреддіна Барбаросси і османський губернатор Алжиру, мав намір включити контрольовані іспанськими гарнізонами міста Оран і Мерс-ель-Кебір до територій Алжиру[7]. Коли король Філіп II дізнався про план нападу, він наказав зібрати флот з Барселони для перевезення 4000 солдатів як підкріплення[7]. 19 жовтня 1562 року шторм призвів до морської катастрофи, яка стала відома як Ла-Еррадура. Іспанський флот біля міста Малага був знищений, 24 з 27 галер затонули, а велика кількість моряків і солдатів, у тому числі Хуан де Мендоса, генерал-капітан галер Іспанії, загинула[7].

Гасан-паша за наказом султана Сулеймана незабаром зібрав 100-тисячну армію з турків, алжирців і великої кількості яничар. Цю армію підтримував на морі флот із 30 галер, 5 французьких карак і 15 малих суден під командуванням Джафара Катанії, губернатора Тлемсена[8]. З цими силами Гасан пішов до Мерс Ель-Кебір, твердині, панування якої він вважав необхідним для захоплення Орана[8]. Тим часом Алонсо та Мартін де Кордова отримали припаси, порох, інструменти та кількох солдатів із Малаги.[8]. Щоб утримати обидва міста разом, і допомагати один одному, вони вирішили побудувати два додаткових форти: Сан-Мігель, розташований на пагорбі, що відокремлював Оран від Мерс-ель-Кебіра, і Тодос-лос-Сантос, що стояв навпроти Мерс-ель-Кебіра[8].

Облога

Захоплення фортів Сан-Мігель і Тодос-лос-Сантос
Карта затоки Оран 1725 року, автор Йоганнес ван Келен .

Облога почалася 3 квітня 1563 року, коли османські війська масово атакували форт Тодос-лос-Сантос, який захищали 200 іспанських солдатів[8]. Запеклий опір гарнізону форту разом з артилерійською підтримкою з Мерс ель-Кебіра завдали нападникам значних втрат[8]. Однак, як тільки османські гармати зруйнували стіни, форт незабаром був захоплений[8]. Тим часом галери Джафара заблокували Мерс-ель-Кебір, щоб не допустити надходження до міста допомоги з Орана. Головною метою Османської імперії було захопити Мерс-ель-Кебір, оскільки кілька ренегатів попередили Гасана, що іспанці планують покинути Оран, щоб зосередитися на обороні іншого міста. Тому більшість своїх військ він відправив на штурм форту Сан-Мігель, ключовий пункт іспанської оборони, в той час як лише незначна кількість військ залишилися блокувати Оран.

Протягом 22 днів форт Сан-Мігель був атакований 24 000 піхотинців і 400 солдатами кавалерії[8]. Його нечисленні захисники відхилили пропозицію Гасана про капітуляцію і успішно відбили шість нападів, в результаті яких рів навколо форту був повний мертвих яничар[9]. Серед османських втрат був намісник Константіни, тіло якого могли знайти його люди з дозволу Мартіна де Кордова[9]. Однак, незважаючи на впертість оборони, підкріплення, надісланого з Мерс-ель-Кебіра виявилося недостатнім для продовження бою, і 8 травня під покровом темряви вцілілі іспанці відступили до міста[8].

Облога Мерс-ель-Кебір
Альваро де Басан, 1-й маркіз Санта-Крус .

Захопивши форт, османські війська оточили місто, викопали траншеї та розмістили артилерію, щоб зруйнувати стіни. На сусідньому пагорбі також було встановлено кілька кулеврин для обстрілу внутрішнього міста[8]. Мартін де Кордова, у якого було менше 500 чоловік для захисту міста, підготувався до штурму, який відбувся 20 травня[8]. Гасан-паша послав вперед 12 000 арабів, щоб зламати опір іспанських аркебузірів і сприяти наступу двох колон регулярних військ, які атакували б другою чергою[10]. Незважаючи на великі втрати, які вони зазнали, арабам вдалося піднятися на стіни та підняти османський прапор на зубчастих стінах. Однак незабаром іспанці спромоглись скинути їх зі стін[10]. У цій атаці загинули майже 2500 чоловік, в основному впавши в рів навколо міста[11].

У наступні дні відбулися нові напади, які також закінчилися невдачею з великими втратами людей, хоча ситуація в іспанців стала відчайдушною. 6 червня Гасан-паша збирався віддати наказ про останній штурм, коли флот допомоги застав його армію зненацька. Король Філіп II наказав організувати в Картахені флот, щоб напасти на армію Гасана і змусити її зняти облогу. Під командуванням Франсіско де Мендози-і-Варгаса, якому допомагали Альваро де Базан і Андреа Доріа, 34 галери, які прибули з Барселони, Неаполя, Генуї, Савойи та Мальти, посадили 4000 солдатів і багатьох лицарів-добровольців до Мерс-ель-Кебіру[12]. Гасан-паша, боячись потрапити в пастку між іспанським підкріпленням і Мерс-ель-Кебіром, наказав своїм військам поспішно відступити. Намети вдалось врятувати, але зброю, одяг та артилерію довелось залишили в полі. Османському флоту не пощастило, і кілька його кораблів, у тому числі чотири французьких караки, були захоплені.

Наслідки

Після висадки підкріплень і припасів в Орані та Мерс-Ель-Кебірі, флот Франсіско де Мендози повернувся до Іспанії[13]. Король Філіп II, поінформований про розвиток облоги, вирішив нагородити Мартіна де Кордова і Франсіско Віверо, командувача форту Сан-Мігель, за те, що вони утримали ці дві важливі фортеці в іспанських руках[13]. Фактично це дозволило в наступному році захопити Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера, успіх, за яким у 1565 році послідував рішучий захист Мальти від флоту Тургут-реїса. Кілька років по тому, в 1574 році, при іспанському дворі обговорювалося питання про відмову від Орана і Мерса Ель-Кебіра[14]. Король Філіп II наказав Веспасіану Гонзага Колонна, принцу Саббіонети і герцогу Траєкто, зробити вичерпну доповідь про становище обох міст. Гонзага порадив покинути Оран, але залишити Мерс Ель Кебір[14]. Однак маршал Хуан Муньос надіслав королю звіт Санчо де Лейви, в якому радив зберегти обидві фортеці[14]. В підсумку Філіп II пистав на пораду Лейви[14].

Примітки
  1. Edwards/Lynch p.570
  2. San Miguel p.363
  3. Sánchez Doncel p.180
  4. Fernández Duro p.49
  5. Fernández Duro p.53
  6. Braudel p.940
  7. Sánchez Doncel p.179
  8. Fernández Duro p.50
  9. San Miguel p.364
  10. Fernández Duro p.51
  11. San Miguel p.365
  12. Fernández Duro p.52
  13. San Miguel p.370
  14. Sánchez Doncel p.182
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.