Образотворче мистецтво Японії

Образотворче мистецтво Японії — сукупність усіх технік та напрямків малювання та скульптури в японській культурі. Одним з найпопулярніших видів є гравюра на дереві. Набула популярності з кінця ХХ ст.. На початку розвитку вона була монохромною, та згодом вона з'явилася і кольоровою. Зазвичай на дошках художники зображали сцени театру Кабукі, портрети відомих людей чи пейзажі.

Історія

Малювали в Японії звичайно на складних ширмах, стінах будинків і одязі. Ширма для японців не тільки функціональний елемент житла, але й твір мистецтва для споглядання, що визначає загальний настрій кімнати.

З VIII століття в Японії починається розвиток жанрового і пейзажного живопису. До наших днів дійшла ширма під умовною назвою «Жінка з пташиним пір'ям». На ширмі зображено жінку, що стоїть під деревом, волосся і кімоно її прикрашені пір'ям. Малюнок виконаний легкими лініями.

Спочатку японські художники знаходилися під сильним китайським впливом і писали в китайському стилі. Але з часом на противагу картинам в китайському стилі стали з'являтися світські картини в японському стилі.

З кінця XVI століття основними формами живопису стають стінопис, картини на складних ширмах. Твори живопису прикрашають палаци аристократів, будинки городян, монастирі і храми.

Ознакою високого рівня розвитку живопису є існування в кінці XVI століття ряду живописних шкіл, в тому числі Кано, Тоса, Ункоку, Сога, Хасегава, Кайхо.

Протягом XVII—XIX століть зникає ряд колись прославлених шкіл, але їх місце займають нові, такі, як школа гравюри на дереві Укійо-е, школи Маруяма-Сідзьо, Нанга, школа європейського живопису.

Центрами культури і мистецтва пізнього середньовіччя стають сучасне Токіо, Осака, Нагасакі.

Найвищого рівня жанр японської гравюри досяг у творчості Кацусіка Хокусая. Йому властиві невідомі раніше в японському мистецтві повнота охоплення життя, інтерес до всіх її сторін — від випадкової вуличної сцени до величних явищ природи.[1]

Скульптура

Перші згадки скульптури в Японії датуються III—V ст.. Виготовлялися вони з дерева, глини та бронзи. Головним персонажем для представлення був Будда.

В зв'язку з появою нових тенденцій у японській культурі, був виділений окремий жанр скульптури, який називається нецке. Скульптури цього виду виготовляються з дерева чи слонової кістки та покриваються лаком. Майстри нецке повинні бути справжніми професіоналами, оскільки це точна та акуратна робота.

Представники

Важливим, проте рідкісним жанром в японській культурі є «бідзінга». Основною темою цього напрямку є зображення жіночої краси. Відомим представником цієї течії є К. Утамаро. Він умів вдало зобразити національний образ японської красуні. Найвідоміша картина митця «Огія Касен».

Яскравим представником мистецтва Японії був також К. Хокусай. Картина-гравюра «Фудзі у Канагава. Хвиля» є однією з найращих робіт автора.

Вдало зображав природу на гравюрі А.Хіросіге. У своїй найвідомішій картині «53 станції Токайдо», на якій зображає чарівність японської провінції. Також автору належить відома серія гравюр «100 видів Едо».

Див. також

Примітки
  1. Живопис Японії. studopedia.su. Процитовано 15 грудня 2019.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.