Созінов Олексій Олексійович

Життя всесвітньо відомого вченого, автора фундаментальних досліджень з генетики і селекції культурних рослин, фахівця з питань якості зерна Олексія Олексійовича Созінова від самого народження пов'язано з селом і агрономією, любов до яких прищепили йому батьки.

Війна перервала щасливе родинне дитинство хлопця, стала першим жорстоким випробуванням і гартуванням характеру. Загибель рідних, концтабір, картини кривавих розправ окупантів над мирним населенням зробили Олексія Олексійовича мужнім і передчасно дорослим, як і багатьох дітей війни. Вже в 1944 році майбутній вчений почав працювати механізатором у елітгоспі «Дачне» Одеської області і навчався у вечірній школі. А вже восени 1949 оку, подолавши за допомогою професора Вербіна тяжкі життєві обставини, Олексій вступив до Одеського сільськогосподарського інституту, який блискуче закінчив і пішов працювати на Вознесенську рисову сортодільницю Миколаївської області.

1954 року закінчив агрономічний факультет Одеського сільськогосподарського інституту по профілю селекції та насінництва.

Бажання займатись творчою, дослідницькою роботою привело Созінова у 1955 р. до аспірантури Всесоюзного селекційно-генетичного інституту. Його науковим керівником став видатний селекціонер, академік Гаркавий, який помітив молодого здібного аспіранта ще під час навчання в інституті. Завдяки йому Созінов зрозумів, що генетика і селекція рослин є саме його напрямом у науці. З 1955 року працює в Всесоюзному селекційно-генетичному інституті Одеси, у 1971—1978 роках — його директор.

Кандидатську дисертацію — «Пивоварський ячмінь півдня України» — захистив 1959. Як пише про вченого у своїй книжці Ігор Шаров, після закінчення аспірантури Олексій Олексійович пройшов коротке стажування у Світовому Центрі селекції рослин м. Сфалефі (Швеція) і почав займатися селекцією рослин під керівництвом академіка Кириченка. Після захисту кандидатської дисертації Созінов очолив лабораторію якості зерна Селекційно-генетичного інституту, яку поступово перетворив у науково-методичний центр з вивчення цієї проблеми.

У 1970 році Созінов блискуче захистив докторську дисертацію на тему «Якість зерна пшениці півдня України та шляхи його покращення»  в Інституті рослинництва, селекції і генетики ім. В. Я. Юр'єва і отримав призначення на посаду директора Всесоюзного селекційно-генетичного інституту. Завдяки органічному поєднанню адміністративної і наукової роботи О. Созінов створив в інституті творчу, пошукову атмосферу. Започатковуються і розвиваються нові напрями досліджень: клітинна біологія, цитогенетика, генетика якості зерна і генетичні основи селекції, імуногенетика, насіннєзнавство, ембріогенетика, молекулярна біологія, кібернетика. Відбувається ефективний обмін методами, ідеями, селекційним матеріалом, створюється міжнародний обмінний генофонд, який щорічно відвідували селекціонери з різних країн.

В 1978—1982 роках — перший віце-президент ВАСГНІЛ; з 1981 по 1987 рік — директор Інституту загальної генетики ім. М. І. Вавилова АН СРСР в Москві. В 1987—1990 роках — голова Президії Південного відділення ВАСГНІЛ в Києві, заступник голови Держагропрому УРСР.

Був ініціатором створення та керівником Міжнародного центру з генетики і селекції рослин країн РЕВ. Протягом 1980—2001 років — редактор, надалі — заступник головного редактора журналу «Цитологія і генетика».

В 1990—1996 роках — перший президент Української академії аграрних наук, у 1990—2001 роках — член Президії УААН.

Фундатор і директор Інституту агроекології та біотехнології УААН; засновник та завідувач кафедри агроекології та біотехнології Національного аграрного університету в Києві.

3 2000 року завідує відділенням Інституту агроекології та біотехнології УААН, з 2002 року — завідувач лабораторії молекулярної генетики рослин Інституту харчової біотехнології і геноміки НАНУ.

Працював над проблемами геноміки та агросфери XXI століття, збереження біорізноманітності і довкілля, обґрунтування необхідності дослідження агросфери України як єдиної системи.

Автор та співавтор 18 сортів сільськогосподарських культур, отримав 19 авторських свідоцтв та патентів.

Опубліковано понад 600 його наукових праць, з них 8 монографій. 1989 року його монографія «Поліморфізм білків та його значення в генетиці і селекції» (1985) удостоєна Премії ім. В. Я. Юр'єва ААН України.

Підготував 45 кандидатів і 9 докторів наук.

Разом з науковцями працював над проблемами геноміки,

• опрацював генетичну класифікацію проламінів,
• спосіб ідентифікації генотипів сортів та форм культурних рослин за локусами запасних білків.

Помер 4 серпня 2018 року у місті Києві.[2]

• НААНУ
• Созінов Олексій Олексійович

• Архіви^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Олексій Олексійович Созінов
• Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0