Набоких Олександр Гнатович

1874 — народився в місті Сарапулі Сарапульського повіту В'ятської губернії Російської імперії (нині Удмуртська республіка, Російської Федерації) у родині дрібного митного чиновника.

1892 — закінчив Сарапульське реальне училище. Поступив у Новоолександрійський інститут сільського господарства і лісівництва (посад Нова Олександрія Люблінської губернії; нині місто Пулави в Польщі). Тут визначились його наукові уподобання — область фізіології рослин, інститут також визначив ґрунтознавчий шлях майбутнього вченого; директором інституту на той час був В. В. Докучаєв — основоположник наукового генетичного ґрунтознавства, а М. М. Сибірцев у 1894 році очолив тут першу кафедру ґрунтознавства.

1893 — за рукописну роботу «Фітофенологічні спостереження» рішенням Ради інституту нагороджений золотою медаллю.

1896 — 24 жовтня закінчив Новоолександрійський інститут сільського господарства і лісівництва зі званням агронома першого розряду. Працює в кабінеті професора ботаніки Х. Я. Гобі і в «Працях С-Петербурзького товариства натуралістів» опублікував свою першу наукову статтю «Результати дослідів і спостережень над проявом фаз розвитку рослин».

1897 — у січні відряджений Міністерством державної власності на два роки в Німеччину для занять з декоративного квітництва. Вступає до училища садівництва в Потсдамі, працює у садівничому господарстві в Берліні й з власної ініціативи вивчає фізіологію водного живлення епіфітних рослин у професора Леопольда Кні в Берліні.

1898 — у грудні повернувся до Петербурга. Міністерством державної власності призначений в Уманське училище садівництва і землеробства. Переїжджає з Умані до Петербурга. Читає лекції на сільськогосподарських курсах, організованих В. В. Докучаєвим у Соляному містечку.

1899 — з листопада працює лаборантом у професора Д. І. Іванівського при ботанічному кабінеті С.-Петербурзького технологічного інституту, вивчаючи фізіологію рослин. За дорученням В. В. Докучаєва проводить разом з М. В. Карчевським геоботанічні та ґрунтові дослідження східного Закавказзя і публікує перші ґрунтознавчі праці з питань класифікації ґрунтів[1],[2]

1901 — З 31 січня обіймає посаду асистента на кафедрі загального землеробства Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісівництва.

1903 — відряджений у Німеччину (Берлін) до професора фізіології рослин Л. Кні, де вивчає анаеробне дихання рослин.

1905 — 13 травня захистив магістерську дисертацію на тему «Тимчасовий анаеробіоз вищих рослин». Запрошений Новоросійським (Одеським) університетом виконуючим обов'язки екстраординарного професора університету по кафедрі агрономії. Організовує комплексну агрономічну лабораторію для дослідницької роботи в області фізіології рослин і ґрунтознавства.

1906–1911 — на свої кошти та за підтримки Товариства натуралістів і губернських (Київського, Подільського й повітового Олександрійського) земств провів перші широкомасштабні рекогносцирувальні дослідження ґрунтів в усіх повітах Херсонської, Бессарабської й Подільської губерній, у Черкаському, Чигиринському, Уманському, Бердичівському, Таращанському, Свирському, Радомисльському повітах Київської губернії, Житомирському, Старокостянтинівському, Заславському, Ровенському й Кременецькому повітах Волинської губернії, деяких повітах Таврійської губернії, у Донській, Кубанській і Батумській областях, а також у Тифліській і Катеринославській губерніях. Під час експедицій відібрано близько 200 монолітів, що представляли профілі ґрунтів і підґрунтя на глибину до 4 м, виконано близько 1500 визначень вмісту гумусу, близько 2000 — карбонатів, по 25-ти типових профілях зроблений повний валовий аналіз в усіх горизонтах ґрунту і материнській породі.

1906–1909 — читав курси лекцій із сільського господарства й мікробіології на Вищих жіночих курсах в Одесі.

1907 — фізико-математичним факультетом університету обраний членом комітету по Одеському дослідному полю, брав участь у засіданнях комітету з вироблення нової програми дослідів.

1907–1908 — разом із групою агрогеологів Росії, Угорщини і Румунії взяв участь у ґрунтових екскурсіях по південних районах Європейської Росії, а також по Угорщині і Румунії. Був одним з ініціаторів скликання міжнародної наради ґрунтознавців у місті Будапешті. За запрошенням директора народних училищ Кубанської області для вчителів народних шкіл читав курси ґрунтознавства і рослинництва.

1909–1912 — організував Обласний ґрунтовий музей при Новоросійському університеті, що відіграв роль центральної установи, яка зосередила науково-дослідну роботу з вивчення ґрунтового покриву в районі від Північного Дінця до Пруту і Західного Бугу.

1910 — у Київському університеті захистив дисертацію «До питання про подразники росту», присуджений науковий ступінь доктора агрономії.

1912 — 7 січня призначений ординарним професором Новоросійського (Одеського) університету. За запрошенням Харківського губернського земства приступив до організації і здійснення планомірних ґрунтових досліджень і картографування Харківської губернії.

1913–1915 — очолював і безпосередньо здійснював обстеження ґрунтів Харківської губернії (крім Старобельського повіту); склав 10-верстну (1:420 000) ґрунтову карту губернії.

1914–1916 — очолював і безпосередньо здійснював планомірні дослідження ґрунтів Херсонської і Подільської губерній; склав 10-верстную (1:420 000) ґрунтову карту цих губерній. Підготував серію випусків «Матеріалів по дослідженню ґрунтів і підґрунтя … (Харківської, Херсонської та Подільської губерній)»; тільки по Херсонській губернії опубліковано 13 випусків загальним обсягом 1450 сторінок, де приведені результати ґрунтових дослідження з 26 тисячами визначень гумусу, опис рослинності, розроблені методики ґрунтових досліджень.

1916–1918 — ініціював, брав активну участь в організації і підготовці відкриття Одеського сільськогосподарського інституту; особисто розробляє «Проект навчальних планів Одеського Вищого Сільсько-Господарського Інституту» і «Правила прийому в студенти ОСГІ».

1919 — власноручно уклав 15-верстну (1:630 000) ґрунтову карту Херсонської губернії і передав її секції ґрунтознавства Наркомзему України для використання при складанні 25-верстної (1:1 050 000) ґрунтової карти України.

1920 — 25 березня після тривалої важкої хвороби помер в Одесі.