Одрадокам'янка

Одрадокам'янка (первинна назва — Одрада Кам'янка) засноване 26 травня 1782 року селянами-переселенцями з Харківської губернії. Землі ці належали полковнику Дмитру Матвійовичу Куликовському.

У «Геогрфічно-статистичному словнику» П. Семенова про село Кам'янка пишеться так: «Кам'янка — старинне запорізьке городище Херсонської губернії і повіту, на рукаві р. Дніпро, що називається Підпільною, або Козацькою, при впаданні до цього яру або річки Кам'янка, у мальовничому місці, у 12 верстах на південно-захід від Берислава.

Городище було влаштовано запорожцями в 1740 р. як прикордонний пост, з торговим ринком, що носив назву „Кам'яного базару“. Тут знаходився полковник з своєю старшиною і командою запорізьких козаків і велася значна мінова торгівля з кримськими і ногайськими татарами. Запорожці називали це місце „Кам'янкою, де стара Січ була“, тобто Січ 1710—1711 рр.» Після закінчення російсько-турецької війни 1735—1739 років поміщики-кріпосники почали заселяти землі, Князь Трубецький П. М. отримав у подарунок від Катерини II 29 тисяч десятин землі біля зруйнованої фортеці Кизикермен. Він відправив на нові землі для їх освоєння кріпаків і загін козаків.

Перших поселенців Кам'янки, князь Трубецький виміняв на цуценят у поміщика-кріпосника сім сімей. Це — Богуни, Костенки, Мірошніченки, Матяші, Симоненки, Карпенки та Логвенки. За розпорядженням князя від щедрот його виділено їм для власного обживання по чверті десятини землі, через це першопоселенців прозвали «четвертаками». Родом вони були з Мерефи Харківської губернії, Це — земляки звитяжного запорізького кошового Івана Сірка.

За відомостями 1859 року в поміщицькому селі Одраді Кам'янці Херсонського повіту Херсонської губернії налічувався 41 двір з 297 мешканцями — 158 жінок та 139 чоловіків. За даними перепису 1887 р. значилось 86 дворів, у тому числі 82 — селянських, 1 — єврейський, 3 — міщан (православних), проживало 572 чол. Основне заняття населення — землеробство і рибальство. У селян нараховувалось 242 коня, 20 робочих волів, 250 іншої худоби, 152 свині; діяли і громадська і торгова установи, 3 промислових підприємства.

З 1884 р. князь Петро Миколайович Трубецький організував мукольне виробництво з річною переробккою 24 тис. пудів зерна. Окрім цього існувало Одрадокам'янське сільське товариство, за яким налічувалось майже 202 десятини землі. Кількість мешканців постійно зростала. Так, за даними перепису 1916 р. налічувалось 140 дворів та 858 жителів; в 1921 р. — 1127 чоловік у яких було 647 коней, 430 одиниць великої рогатої худоби, 104 вівці, 26 свиней, 960 курей. Вирощували пшеницю, ячмінь, картоплю, просо, ріпак.

У 1920 році в селі була розпочалась радянська окупація.

У 1925 році було дворів — 222, населення 1325 чоловік, сюди входило село Миколаївка, — 77 дворів, орної землі — 5000 гектарів.

7 лютого 1929 року в селі було створено Товариство по спільній обробці землі (ТСОЗ). На перших зборах хлібороби дали назву своєму господарству «Нове життя». До колгоспу приєднались нові господарства. У кінці 1929 року їх набралось 171, з клином землі — 2752 гектари.

Потім колективне господарство назвали «Колгосп імені 12-ти річчя Жовтня». Головою колгоспу був Спичак Никифор Степанович. В цей час колгосп мав: тяглової сили (коней) — 137, корів-41, овець — 29, свиней — 147.

Були й свої дослідники. Мирошніченко Сергій Филимонович спершу був обліковцем, потім його обрали бригадиром. Працював ретельно. Вечорами, а то й ночами, заглядав до газет та книжок, учився, І став агрономом у колгоспі, Завів на полях дослідницькі ділянки пшениці, жита, вівса, картоплі, ячменю, соняху. Робив, як радила наука, разом з тим використовував дідівські секрети, Почали збирати врожай — самі здивувалися. На дослідницьких ділянках він вийшов набагато більший, ніж на звичайних.

Успіхи колгоспу помітили в Херсоні і в Москві. Було запропоновано відібрати з врожаю експонати для ВДНГ (1936 р.) Виставлене на ВДНГ збіжжя колгоспу з Одрадокам'янки викликало увагу спеціалістів. Про Мирошніченка Сергія почали писати газети. А потім преміювали його дослідницькою лабораторією.

Працював Сергій, як ніколи. І в лабораторії, і на ланах, і з людьми. На все вистачало часу і сил, аж поки не почалась Німецько-радянська війна. 21 серпня 1941 р. с. Одрадокам'янка було окуповано нацистськими загарбниками. Звільнено від окупантів військами Червоної армії 11 березня 1944 року.

У серпні 1954 р. Одрадокам'янська сільська рада ввійшла до складу Козацької сільської ради, пізніше — Львівської, а в 1965 р. — знову Козацької. У 1963 році на базі четвертого відділку радгоспу «Львівський» в селі Одрадокам'янка було утворено новий окремий радгосп «Кам'янський».

Одрадокам'янський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок), Одрадокам'янський ЗПЗСО (директор — Тесленко Олеся Володимирівна), філія Веселівської дитячої музичної школи.

Музей був створений за період 1980 по 1985 рік. Організатором була Вороніна Віра Свиридівна, вчитель за фахом, непосидюча енергійна людина. Ходила по селу збирала перші експонати для музею, записувала розповіді старожилів села. Люди віддавали старі вже непотрібні для вжитку речі — прялки, глечики, рушники, фотокартки, листи, медалі. Так, спочатку стихійно, а потім при підтримці Костенка Миколи Дмитровича, директора радгоспу «Кам'янський», за допомогою учнів школи, та й просто небайдужих людей, музей поповнювався експонатами, які тепер складають основу фонду.

Музей сьогодні — це головний історико-культурний осередок на селі, жива пам'ять кам'янчан.

Тут представлена флора й фауна краю.

Є діаграма, на якій можна побачити куточок підводного царства. По ній добре видно, що село розташоване на валу. З одного боку омивається річкою Козак, притокою Дніпра — з іншого ставком.

Одрадокам'янська лікарська амбулаторія.