Оксид натрію

Окси́д на́трію неорганічна бінарна сполука складу Na2O. Являє собою білі або безбарвні кристали, термічно стійка сполука. Проявляє сильні осно́вні властивості. Застосовується у виробництві гідроксиду натрію.

Оксид натрію

кристалічна ґратка Na2O
Назва за IUPAC Натрій оксид
Ідентифікатори
Номер CAS 1313-59-3
Номер EINECS 215-208-9
SMILES
[O-2].[Na+].[Na+][1]
InChI
InChI=1S/2Na.O/q2*+1;-2
Властивості
Молекулярна формула Na2O
Молярна маса 61,979 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 2,27 г/см3[2]
Тпл 1132 °C (розкладається)[2]
Розчинність (вода) реагує
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-414,2 кДж/моль·К
Ст. ентропія So298 75,1 Дж/моль·К
Теплоємність, cop 69,1 Дж/моль·К
Пов'язані речовини
Інші аніони гідроксид натрію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Поширення у природі

Оксид натрію зустрічається у мінералах, в основному, у вигляді домішок. Його масова частка є значною, зокрема, у природних карбонатах нагколіті, гейлюситі.

Фізичні властивості

Оксид натрію являє собою білі або безбарвні кристали. Є термічно стійким і тугоплавким, розкладається за температури 1132 °C без плавлення.

Хімічні властивості

Оксид натрію легко взаємодіє з водою та кислотами:

Проявляє осно́вні властивості, реагуючи з кислотними та амфотерними оксидами:

Окрім кисню, взаємодіє також з деякими іншими неметалами:

Реагує з рідким амоніаком:

Отримання

Оксид натрію не можна отримати його взаємодією з киснем — в цьому випадку утворюється пероксид натрію. Необхідний результат досягається при подальшій взаємодії пероксиду з натрієм в атмосфері інертних газів:

Також оксид можна синтезувати з гідроксиду натрію та з його солей: азиду, нітриту, нітрату:

Або отримати з пероксиду із використанням сторонніх відновників:

Застосування

Оксид натрію використовується у синтезі гідроксиду натрію.

Див. також

Примітки

  1. Sodium oxide
  2. За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.