Окситанія (регіон)

**Межує з:** сусідні адмінодиниці
Окситанія
Occitanie
Герб	Прапор
Столиця	Тулуза
Країна	Франція[1]
Регіон	Метрополія Франції
	Арагон, Каталонія, Андорра, Іспанія ?
Департаменти	Гар; Еро; Лозер; Од; Східні Піренеї; Аверон; Ар'єж; Верхні Піренеї; Верхня Гаронна; Жер; Лот; Тарн; Тарн і Гаронна
Офіційна мова	французька, окситанська і каталанська
Населення
- повне	5 683 878 млн. (оцінка станом на 01.01.2013); (5-те)
- густота	76,64/км² ()
- повна	72,724 км²
Висота
- максимальна	3298 м; (Vignemaled)
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Губернатор	Carole Delgad
Президент ради	Кароль Дельга (2016—2021; СП)
Вебсайт	laregion.fr
Код ISO 3166-2	FR-OCC
	Карта Франції з позначенням регіону Окситанія
	Карта Франції з позначенням регіону Окситанія
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Окситанія

Окситанія (фр. Occitanie) — регіон Франції, створений відповідно до територіальної реформи французьких регіонів 2014 року[2] в результаті об'єднання регіонів Лангедок-Руссільйон і Південь-Піренеї. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016[3].

Назва

У тексті закону визначено тимчасове найменування регіону, що складається із з'єднання назв історичних областей Лангедок (фр. Languedoc) і Руссільйон (фр. Roussillon), гір Піренеї (фр. Pyrénées) і позначення місця регіону на мапі Франції (Південь; фр. Midi) розділених дефісами. Назва і постійне місцезнаходження регіональної столиці повинні бути визначені Регіональною радою до 1 липня 2016 і затверджено Державною радою Франції до 1 жовтня 2016[4][5].

Географія

Регіон, загальною площею 72724 км² є другим за величиною на території метрополії Франції. Регіон розташований на півдні країни і межує з регіоном Аквітанія-Лімузен-Пуату-Шарант на заході і північному-на заході, Овернь-Рона-Альпи на північному сході, Прованс — Альпи — Лазурний Берег на сході. На півдні регіон межує з Іспанією і Андоррою. З південного сходу регіон омивається Середземним морем.

По території регіону протікає одна з п'яти Великих річок Франції — Гаронна. З півдня регіон відділений від Іспанії гірським хребтом Піренеї.

Історія

У 1790 році історичні провінції Франції були перетворені в департаменти. Під час Третьої республіки у 1919 році Етьєном Клементелем. Були засновані «економічні регіони» і зроблена перша спроба економічного планування.

30 червня 1941 уряд маршала Петена об'єднав департаменти під керівництвом регіонального перфекта. Вони проіснували до 1946 року і були створені знову у 1960 році. Така структура залишалася незмінною до 2015 року.

Адміністративний поділ

Регіон має площу більш ніж 72724 км² з чисельністю населення 5683878 чоловік[6]. Щільність населення складає (станом на 2013 рік) 76,64 чол./км². Столиця — Тулуза.

Департаменти

Департамент		Площа	Населення	Щільність населення	Префектура
09	Ар'єж	4890 км²	152 366	32,23 чол./км²	Фуа
11	Од	6139 км²	362 339	59,60 чол./км²	Каркасон
12	Аверон	8735 км²	276 229	33,01 чол./км²	Родез
30	Гар	5853 км²	725 618	124,09 чол./км²	Нім
31	Верхня Гаронна	6309 км²	1 279 349	201,04 чол./км²	Тулуза
32	Жер	6257 км²	189 530	31,24 чол./км²	Ош
34	Еро	6101 км²	1 077 627	174,17 чол./км²	Монпельє
46	Лот	5217 км²	174 346	34,74 чол./км²	Каор
48	Лозер	5167 км²	76 889	15,73 чол./км²	Манд
65	Верхні Піренеї	4464 км²	228 854	53,30 чол./км²	Тарб
66	Східні Піренеї	4116 км²	457 793	111,09 чол./км²	Перпіньян
81	Тарн	5758 км²	378 947	67,23 чол./км²	Альбі
82	Тарн і Гаронна	3718 км²	246 971	66,76 чол./км²	Монтобан

Найбільші міста

Найбільшими містами регіону (з населенням понад 30 000 мешканців) є:

№	Місто	Департамент	Населення (2013)[7]
1	Тулуза	Верхня Гаронна	458298
2	Монпельє	Еро	272084
3	Нім	Гар	150564
4	Перпіньян	Східні Піренеї	120959
5	Безьє	Еро	74811
6	Монтобан	Тарн і Гаронна	57921
7	Нарбонн	Од	52802
8	Альбі	Тарн	49342
9	Каркасон	Од	46724
10	Сет	Еро	44270
11	Кастр	Тарн	41636
12	Тарб	Верхні Піренеї	41062
13	Алес	Гар	40771
14	Коломьє	Верхня Гаронна	38302

Примітки

archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
Collectivités territoriales : nouvelle organisation territoriale (фр.). Assemblée Nationale. 7 серпня 2015. Процитовано 1 січня 2016.
La carte à 13 régions définitivement adoptée (фр.). Le Monde. 17 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2016.
Cyprien Cini, Loïc Farge (14 грудня 2015). Élections régionales 2015 : sept nouvelles régions se cherchent toujours un nom (фр.). RTL. Процитовано 10 січня 2016.
Laurence Albert (25 листопада 2015). Les nouvelles régions à la recherche de leurs futurs noms (фр.). Les Échos. Процитовано 10 січня 2016.
Populations légales 2013 des régions 2016 (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 1 січня 2016.
Populations légales 2013 des départements et des collectivités d'outre-mer (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 28 грудня 2015.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q5292_citetype_Q8513_citetype_Q166118"_data-entity-id="Q265049">archINFORM<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q265049]]</div>-1] rchINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

[reform-2] Collectivités territoriales : nouvelle organisation territoriale (фр.). Assemblée Nationale. 7 серпня 2015. Процитовано 1 січня 2016.

[map-3] La carte à 13 régions définitivement adoptée (фр.). Le Monde. 17 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2016.

[date-4] Cyprien Cini, Loïc Farge (14 грудня 2015). Élections régionales 2015 : sept nouvelles régions se cherchent toujours un nom (фр.). RTL. Процитовано 10 січня 2016.

[5] Laurence Albert (25 листопада 2015). Les nouvelles régions à la recherche de leurs futurs noms (фр.). Les Échos. Процитовано 10 січня 2016.

[6] Populations légales 2013 des régions 2016 (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 1 січня 2016.

[7] Populations légales 2013 des départements et des collectivités d'outre-mer (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 28 грудня 2015.