Олаві Пааволайнен

Наприкінці 1920-х Пааволайнен писав нариси, що оспівували міське життя, технології і ревучі машини. На нього мала вплив творчість італійського поета-футуриста Філіппо Марінетті (1876—1944) і французького інтелектуала Андре Жида (1869—1951).

Перша книга Олаві Пааволайнена «Nykyaikaa etsimässä» (1929, «В пошуках нинішнього часу»), містить зібрання його творів 1920-х років.

У 1930-х творчість Пааволайнена сфокусувалася на посиленні авторитарних режимів Європи і їхніх обіцянок створити нову людину і нове суспільство.

Після його поїздок Олаві до нацистської Німеччини (1936) і в Південну Америку (1937), він написав три есеї для книги «Kolmannen Valtakunnan vieraana» (1936, «Гість Третього Рейху»), «Lähtö ja loitsu» (1937, «Шлях і закляття») і «Risti ja hakaristi» (1938, «Хрест і свастика»), відомі разом як трилогія «Pako pimeyteen» («Втеча в темряву»). Головною темою цих книг є характер політичних і культурних змін, які охопили сучасне суспільство.

Запланована книга про його відвідування Совєцького Союзу (1939) була написана через початок Другої світової війни. Остання книга Пааволайнена «Synkkä yksinpuhelu» (1946 «Похмурий монолог») була багато в чому заснована на його щоденникових записах 1941—1944, коли він служив у фінській армії.

Вяйне Куннас. Олаві Пааволайнен, 1928

У 1927 Пааволайнен вирушив до Парижу і жив там з квітня по кінець липня. Про свої враження від цієї поїздки він написав у журналі «Ylioppilaslehti» під редакцією Урго Кекконена. Його перша збірка віршів «Valtatiet» («Автомагістралі»), написана спільно з Мікою Валтарі, була опублікована у 1928. Ці вірші перейняті автомобільним романтизмом. У наступному році Пааволайнен випустив збірку есеїв «Nykyaikaa etsimässä» («У пошуках нинішнього часу»), присвячених модернізації Європи після Першої світової війни[3].

У цій книзі автор передавав атмосферу урбанізованого Гельсінкі: «Ці явища зовсім не обмежувалися Берліном, де вони виявилися найбільш виразно у зв'язку зі сформованими обставинами. Те ж відбувалося в Мадриді, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, Гельсінкі. Їхньою назвою був джаз. Банджо, барабани і саксофони? Негри з гримасами на обличчях»[4].

У 1928–1929 Пааволайнен служив у Фінській армії.

У 1930 на короткий час став редактором журналу «Tulenkantajat». У той період він мав фінансові труднощі. Консервативна атмосфера фінського суспільства початку 1930-х років гнітила Пааволайнена. Він вважав, що необхідно «дати голос новій ері швидкості, механізації, космополітизму, колективізму і європейського досвіду». У 1932 опублікував збірки віршів «Keulakuvat» і «Suursiivous»[3].

У 1933–1934 Пааволайнен працював у Гельсінкі в рекламному агентстві.

У 1935 році став рекламним менеджером швейної компанії в Турку.

Після звільнення повернувся в Гельсінкі.

У 1936 здійснив поїздку в Третій рейх, де відвідав з'їзд НСДАП в Нюрнберзі. Повернувшись до Фінляндії, він описав свої враження віднацистської Німеччини в книзі «Kolmannen Valtakunnan vieraana» (1936)[3].

За фінансової підтримки видавничої компанії «Gummerus» Пааволайнен зміг вирушити в Південну Америку в 1937. Він відвідав Бразилію, Аргентину і Парагвай, написавши про свої враження у книзі «Lähtö ja loitsu і Risti ja hakaristi».

Олаві Пааволайнен під час Другої Світової війни

У 1939 році після початку совєцько-фінської війни Пааволайнена був призваний до армії. Служив у інформаційному департаменті міністерства оборони. Під час бомбардування міста Міккелі отримав поранення і залишався в лікарні до кінця війни[3]. Після вступу Фінляндії у війну проти СРСР в 1941 Пааволайнен був знову призваний до армії.

У 1947 призначений директором театрального відділу фінського радіо. В останні роки життя часто скаржився на втому[3].

Пааволайнен помер 19 липня 1964 в одній з лікарень Гельсінкі[5]. Похований на цвинтарі Гієтаніємі[6].

• Valtatiet, 1928 (з Мікою Валтарі)
• Nykyaikaa etsimässä, 1929
• Keulakuvat, 1932
• Suursiivous eli kirjallisessa lastenkamarissa, 1932
• Kolmannen Valtakunnan vieraana, 1936
• Lähtö ja loitsu, 1937
• Risti ja hakaristi, 1938
• Karjala — Muistojen maa, 1940 (редактор)
• Rakas entinen Karjala, 1942 (редактор)
• Synkkä yksinpuhelu I—II, 1946

• Matti Kurjensaari: Loistava Olavi Paavolainen. Henkilö- ja ajankuva. 3. painos (1. painos 1975). Helsinki: Tammi 2009. ISBN 978-951-31-5088-4 .
• Jaakko Paavolainen: Olavi Paavolainen: Keulakuva. Helsinki: Tammi, 1991. ISBN 951-30-9792-7 .
• Panu Rajala: Tulisoihtu pimeään: Olavi Paavolaisen elämä. Helsinki: WSOY, 2014. ISBN 978-951-0-40254-2 .
• Hapuli, Ritva: Nykyajan sininen kukka. Olavi Paavolainen ja nykyaika. Väitöskirja: Turun yliopisto. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 1995. ISBN 951-717-875-1 .
• Hapuli, Ritva ym. (toim. ) : Paavolaisen katse. Tulkintoja Olavi Paavolaisen kirjoituksista. Helsinki: Avain, 2012. ISBN 978-951-692-938-8 .
• Kuusinen, Hertta: Hamlet ystäväni. Kirjeitä Olavi Paavolaiselle. Toimittanut Marja-Leena Mikkola. Helsinki: Tammi, 1999.. ISBN 951-31-1429-5 .
• Laamanen, Ville: Vaistojen ja järjen taistelu. Olavi Paavolainen totalitarististen ihmiskäsitysten tulkkina 1930-luvulla. Pro gradu. Turku: Turun yliopisto, poliittisen historian laitos, 2006. ISBN 951-29-3211-3 .
• Laamanen, Ville: Suuri levottomuus. Olavi Paavolaisen kulttuurinen katse ja matkat 1936—1939. Väitöskirja: Turun yliopisto, yhteiskuntatieteellinen tiedekunta. Turku: K & H, 2014. ISBN 978-951-29-5632-6 .
• Onnela, Tapio (toim. ) : Vampyyrinainen ja Kenkkuinniemen sauna. Suomalainen kaksikymmenluku ja modernin mahdollisuus. Olavi Paavolainen -projektin julkaisuja 2. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 1992. ISBN 951-717-738-0 .
• Riikonen, HK: Sota ja maisema. Tutkimus Olavi Paavolaisen 1940-luvun tuotannosta. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 1995. ISBN 951-717-874-3 .
• Riikonen, HK: Nukuin vasta aamuyöstä. Olavi Paavolainen 1903—1964. Helsinki: Gummerus, 2014. ISBN 978-951-20-9714-2 .
• Terho, Henri (toim. ) : Paavolaisen paikat. Kohtaamisia Olavi Paavolaisen kanssa. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, 2003. ISBN 951-746-528-9.