Олейников Ілля Львович

Ілля Львович Олейников
Илья Львович Клявер
Ім'я при народженні рос. Илья Львович Клявер
Псевдо Олейников
Народився 10 липня 1947(1947-07-10)
Кишинів
Помер 11 листопада 2012(2012-11-11) (65 років)
Санкт-Петербург
·рак легень
Поховання Казанське кладовище (Пушкін)d
Громадянство  Росія
Національність єврей
Діяльність письменник-сатирик, драматург
Alma mater Державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М. М. Рум'янцева
Мова творів російська
Роки активності 1968 — 2012
Жанр сатира, дослідження у галузях історії, етимології російської мови
Діти Денис Кляверd
Нагороди
Сайт: gorodok.tv/cast_ilya

Ілля́ Льво́вич Оле́йников (справжнє прізвище — Клявер; нар. 10 липня 1947, Кишинів — пом. 11 листопада 2012, Санкт-Петербург) — радянський і російський естрадний актор комічного жанру і телеведучий єврейського походження, лауреат «ТЕФІ» (1996), Народний артист Російської Федерації (2001)[1].

Біографія

Ілля Львович Клявер народився 10 липня 1947 року в Кишиневі в єврейській родині лимаря Лева (Лейба) Нафтуловича Клявера (1908—1992) і домогосподарки Клари (Хаї) Борисівни Клявер (уроджена Преслі, 1910-1988); виріс у кишинівському районі Магала, населеному головним чином ремісниками.

У 1965 році вступив і в 1969 році закінчив ГУЦЕІ — Московське державне училище циркового та естрадного мистецтва. З 1969 по 1971 Олейников проходив строкову службу в лавах Радянської армії. Працював артистом у Москонцерті, а з 1974 по 1990 роки - в Ленконцерті як артист розмовного жанру.

Взяв сценічний псевдонім Олейников (прізвище дружини Ірини Олейниковой), коли почав працювати в дуеті «Козаков и Олейников» з артистом Романом Козаковим, який був не тільки його сценічним партнером, але і його найкращим другом. Дует працював також з Володимиром Винокуром (зокрема, в естрадно-пародійній програмі «Чи немає зайвого квитка»)[2].

У 1977 році разом зі своїм партнером на сцені Романом Козаковим стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради.

Починаючи з 1968 року, знімався в кіно.

1993 р. разом з Юрієм Стояновим створив гумористичну телепрограму «Городок», яка йшла на петербурзькому телебаченні до самої смерті Олейникова.

Смерть

Помер 11 листопада 2012 року о 4 ранку від пневмонії в клінічній лікарні № 122 ім. Л. Г. Соколова.

Похований 14 листопада 2012 року на кладовищі міста Пушкін.

Нагороди
  • Орден Пошани (2012)[3]
  • Народний артист Російської Федерації (2001)[1]
  • Лауреат премії ТЕФІ в номінації «Найкращий ведучий розважальної програми» (1996).

Бібліографія
  • «До зустрічі в Городку» (у співавторстві з Юрієм Стояновим) 1997. ISBN 5-87334-023-4; 2006, ISBN 5-17-038352-5.
  • «Життя як пестня, або Всі через Же». 2007. ISBN 978-5-17-046428-9

Примітки
  1. УКАЗ Президента РФ от 26.04.2001 N 471. Архів оригіналу за 03.01.2012. Процитовано 11.11.2012.
  2. Скончался Илья Олейников
  3. Награждён Указом Президента Российской Федерации № 952 от 12 июля 2012 года. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 11 листопада 2012.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.