Олександрівка (Конотопський район)

Село Олександрівка розташоване на відстані 5 км від міста Буринь, за 3 км знаходиться зняте з обліку 2006 року с. Петухівка. До села примикає велике поле вкрите іригаційними каналами.

По селу тече струмок, що пересихає із загатою.

За 2 км пролягає залізниця, найближча станція Степанівка.

Могила Героя Радянського Союзу Івана Прасолова

• За даними на 1862 рік у казеному селі Олександрівка (Вегерівка) Путивльського повіту Курської губернії мешкало 867 осіб (439 чоловіків та 428 жінок), налічувалось 116 дворових господарств, існувала православна церква[2].
• Згідно з даними «Трудов Курского губернского статистического комитета» (выпуск І, Курск, 1863) селом Олександрівкою Путивльського повіту Курської губернії Гвинтівської волості володіли поміщики: капітан Григорій Григорович Костянтинов (мав 124 душі за 9-ю ревізією), майор Микола Григорович Костянтинов (мав 47 душ), підпоручик Василь Іванович Марков (26 душ) та дійсний статський радник Платон Вікторович Степанов (216 душ). На той час до Гвинтівської волості входили також село Духанівка, деревня Нечаївка та хутір Анютин. Петухівка була заснована під час столипінських реформ на початку ХХ ст.
• Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Гвинтівської волості мешкало 1082 особи, налічувалось 164 дворових господарства, існували православна церква та школа[3].
• Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках, встановлено смерті не менше 20 людей[4].
• Сумська обласна рада рішенням від 22 грудня 2006 року внесла в адміністративно-територіальний устрій окремих районів такі зміни: у Буринському районі виключила з облікових даних село Петухівка Олександрівської сільради. Тепер ця місцевість зветься урочищем Петухівським. Його координати: 51°15'49"N 33°47'35"E
• Реквієм зниклому селу Петухівці

В нашій славній Батьківщині Є ріднесенький мій край, Петухівка мав він назву, Край, де я буття пізнав. Народився я там й виріс, Міць мені дала земля, Сил, енергії та вчення Набував я там зрання. Юність пролетіла миттю, Виріс та й пішов в життя, Але кожної хвилини Подумки з тобою я. Краю рідний, як перлина Пестив ти й плекав завжди, Якщо випада хвилина Їду, ні, лечу туди. Йшли роки, старів мій хутір, Сорок, тридцять, п'ять хатів… А сьогодні — пусте місце, Вже немає там домів. Як погляну, щемить серце, Скрізь трава вже поросла, Ні хатів тобі, ні люду, Лише вітер завива… Поклонюся низько-низько Я ріднесенській землі, Походжу — і стає легше Як в дитинстві, на душі.

Віктор Герасименко уродженець Петухівки 30.09.2014 року

• Свино-товарна ферма.

• Дитячий садок.
• Школа І-II ст.

• Коробенков Олексій — герой російсько-української війни, що триває з 2014 року.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Сумська область

• Історія міст та сіл України (рос.)
• Погода в селі Олександрівка