Олексій Мюрісепп
Олексій Олександрович Мюрісепп (17 липня 1902, село Вялта Езельського повіту Ліфляндської губернії, тепер Естонія — 7 жовтня 1970, місто Тарту, тепер Естонія) — естонський радянський партійний і державний діяч, голова Ради міністрів Естонської РСР (1951–1961), голова Президії Верховної ради Естонської РСР (1961–1970). Кандидат у члени ЦК КПРС (1952—1966), член Центральної ревізійної комісії КПРС (1966—1970). Депутат Верховної Ради СРСР 4—8 скликань.
| Олексій Мюрісепп ест. Aleksei Müürisepp
| |||
| |||
|---|---|---|---|
| 29 березня 1951 — 12 жовтня 1961 року | |||
| Попередник: | Арнольд Веймер | ||
| Наступник: | Вальтер Клаусон | ||
| Народження: |
17 липня 1902 Ліфляндська губернія | ||
| Смерть: |
7 жовтня 1970 (68 років) Тарту, Естонська РСР | ||
| Поховання: | Метсакальмісту | ||
| Країна: | Естонія | ||
| Освіта: | Омський державний університет шляхів сполученняd | ||
| Партія: | КПРС | ||
| Нагороди: |     | ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєпис
Народився в родині матроса. У 1918—1924 роках працював підручним слюсаря, матросом, кочегаром, електриком Енісейського річкового пароплавства.
З травня 1924 по грудень 1925 року служив у Червоній армії.
У грудні 1925 — липні 1928 року — працівник політичної освіти Красноярського окружного Будинку селянина, голова групового комітету Красноярської міської профспілки працівників народного харчування.
У липні 1928 — грудні 1931 року — контролер-інспектор ощадної каси № 131 міста Томська.
У грудні 1931 — квітні 1937 року — студент Томського електромеханічного інституту інженерів залізничного транспорту.
У квітні 1937 — грудні 1942 року — енергодиспетчер ділянки енергопостачання станції П'ятигорськ, начальник електротягової підстанції ділянки енергопостачання, заступник начальника ділянки енергопостачання Орджонікідзевської залізниці.
У грудні 1942 — листопаді 1943 року — начальник електросилового господарства 2-го паровозного відділення станції Красноярськ.
У листопаді 1943 — вересні 1944 року — виконроб відновлення тягових підстанцій станції П'ятигорськ, заступник начальника відділу електрифікації Орджонікідзевської залізниці.
У вересні 1944 — квітні 1945 року — начальник відділу електрифікації Естонської залізниці.
У квітні — грудні 1945 року — заступник завідувача транспортного відділу ЦК КП(б) Естонії.
У грудні 1945 — листопаді 1947 року — заступник секретаря ЦК КП(б) Естонії з палива та енергетики.
У грудні 1947 — жовтні 1948 року — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП(б) Естонії.
1948 року закінчив курси перепідготовки при ЦК ВКП(б).
З 1 листопада 1948 року — завідувач відділу легкої промисловості ЦК КП(б) Естонії.
26 грудня 1948 — 28 жовтня 1949 року — секретар ЦК КП(б) Естонії.
6 жовтня 1949 — 29 березня 1951 року — заступник голови Ради міністрів Естонської РСР.
Одночасно у 1950—1962 роках — міністр закордонних справ Естонської РСР.
29 березня 1951 — 12 жовтня 1961 року — голова Ради міністрів Естонської РСР.
12 жовтня 1961 — 7 жовтня 1970 року — голова Президії Верховної ради Естонської РСР.
Помер 7 жовтня 1970 року в місті Тарту, перебуваючи в службовому відрядженні.
Нагороди
Джерела
- Kõrgemad võimu vahendajad ENSV-s: Eestimaa Kommunistliku Partei Keskkomitee sekretärid 1940–1990, Tallinn, 2000
- Радянська історична енциклопедія, тт. 1 — 16, Москва, 1961–1976