Олексіївка (місцевість)

Олексі́ївка — історична місцевість та житловий масив у Харкові, у північній частині міста. Традиційно її розділяють на Стару Олексіївку, Нову Олексіївку, Зелене та Флоринку.

Олексіївка
Харків
Загальна інформація
Район (у місті) Шевченківський
Головні вулиці проспект Людвіга Свободи,
проспект Перемоги,
вулиця Клочківська
Транспорт
станції метрополітену: Олексіївська, Перемога

Географічне положення

Олексіївка знаходиться у північно-західній частині Харкова, в Шевченківському районі, між річкою Лозовенька та Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка.

На півночі місцевість межує з окружною автомобільною дорогою, на півдні — з річкою Олексіївка, на сході — із зоною відпочинку, на північному заході — з річкою Лопань.

Історія

На місці житлового масиву знаходилось однойменне село, яке належало відомому слобожанському роду Квіток — до нього належав і Григорій Квітка-Основ'яненко. Рік заснування села — невідомий. У 1779 році його назвали «власницькою слобідкою» (рос. — «владельческая слободка»). Тоді в Олексіївці проживало 398 чоловіків вахмістрів Івана та Григорія Квіток і 179 неописаних душ (рахували лише чоловіків, жінок не рахували, оскільки вони не платили податки)[1].

У районі нинішньої Олексіївської вулиці в 1920-х роках була побудована церква, навколо якої розрослося селище.

У 1950-ті Олексіївка увійшла до міської межі Харкова.

Забудова Нової Олексіївки розпочалась у 1970-х роках — типовими багатоповерховими панельними будинками, скомпонованими в житлові групи. Розробку проектів проводив інститут «Харківпроект», архітектори — М. І. Авраменко, Т. А. Морєва, В. О. Можейко. Один з мікрорайонів відвели під профтехучилища, технікуми і комунальні підприємства. У південній частині масиву звели студентське містечко — архітектори Ерік Черкасов, Є. Є. Гирш, 1965 рік — розраховане на 20 тисяч мешканців і забудоване типовими багатоповерховими гуртожитками[2].

У десятій п'ятирічці (1976-1980) Олексіївка була одним з основних центрів житлового будівництва у Харкові — займала в загальному об'ємі будівництва понад 19 %. Були побудовані 336-й і 337-й мікрорайони — забудовані дев'яти-, дванадцяти- та шістнадцятиповерховими будинками, в яких проживає близько 30 тисяч людей. У 1978 році на Олексіївському масиві почалося будівництво експериментального житлового комплексу у складі 338-го і 339-го мікрорайонів. Програма експерименту, затверджена Держбудом СРСР, мала підвищити ефективність використання цінних земель і можливість подальшого впровадження прогресивних рішень в практику масового будівництва у Харкові[3].

Основу Нової Олексіївки складають дві головні вулиці — проспект Перемоги, що проходить паралельно окружній дорозі, та проспект Людвіка Свободи.

У квітні 2013 року Олексіївка посіла п'яте місце в соціологічному опитуванні на тему комфортності проживання в районах Харкова — після Павлового Поля, проспекту Гагаріна, Центрального району та Салтівки[4].

Вулиці
  • проспект Людвіка Свободи
  • проспект Перемоги
  • вулиця Клочківська
  • вулиця Ахсарова
  • вулиця Армійська
  • вулиця Бойова
  • вулиця Олексіївська
  • вулиця Академіка Погорєлова
  • вулиця Цілиноградська
  • вулиця Лялі Убийвовк
  • вулиця Артилерійська
  • вулиця Кюї Цезаря

Транспорт

Тролейбусні і автобусні маршрути починаються на у кінці проспекту Перемоги і з'єднують Олексіївку з Павловим Полем та центром міста. Проспектом Перемоги проходить трамвайна лінія, що сполучає житловий район з промисловою зоною Іванівки та Центральним ринком.

На перетині проспекту Людвіга Свободи та вулиці Асхарова у грудні 2010 року була відкрита станція метро Олексіївська, а у серпні 2016 року на перетині проспекту Людвіга Свободи та проспекту Перемоги - станція метро Перемога.

Водойми

Підприємства, установи, заклади, організації

На місцевості знаходяться, зокрема:

Примітки
  1. Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0
  2. Алексеевский жилой массив// Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
  3. Клочковская улица // Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
  4. Лидеры и аутсайдеры по комфортности жизни в Харькове: лучшие и худшие районы// Харьковские известия. — 2013. — 18 квітня.

Посилання

Див. також

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.