Олена Левчанівська
Оле́на Ка́рпівна Левчані́вська (у дівоцтві Гродзі́нська; нар. 21 січня 1881, Волинь — пом. 1940, Казахська РСР) — українська політична та громадська діячка, член Сенату Речі Посполитої (з 1922 по прибл. кінець 1930-х).
| Олена Левчанівська | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
27 січня 1881 Городнаd, Столинський район, Берестейська область, Білоруська РСР |
| Померла |
1940 ·розстріл |
| Країна | Україна |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Віденський університет |
Життєпис
Народилася в маєтку Городно на Волині в сім'ї дрібного шляхтича. Початкову освіту отримала вдома. 1903 року склала екстерном іспити за повний курс при Олександрійській жіночій гімназії в Петрограді, після чого вступила на філологічний відділ Віденського університету. Через смерть батька змушена була перервати навчання і повернутися на Волинь. 1905 року вийшла заміж за Олександра Левчанівського, разом із яким виїхала до Петрограда, а згодом переїхала до Москви, де закінчила історичний відділ на Вищих жіночих курсах.
Ще перед Першою світовою війною вона відкрила школу в рідному селі. Після 1917 року Олена Левчанівська протягом двох років мешкала в Житомирі, де разом із іншими заснувала Український клуб і працювала в культурно-просвітній організації «Просвіта», викладаючи в школі для дорослих; брала участь у виданні газет «Волинська газета» і «Громадянин». Наприкінці 1919 року повернулася на Волинь (в село Линів), де очолювала добродійну секцію товариства «Просвіта», беручи участь в організації шкіл та викладаючи в них.
.jpg.webp)
1922 року Левчанівську обрали до сенату Другої Речі Посполитої, до комісії закордонних справ. Член Українського парламентського клубу, співзасновниця Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу, від якої виступала в різних країнах Європи (Франції, Чехословаччині, Швейцарії), відстоюючи права українського населення в Польщі.
Після закінчення сенаторських повноважень Левчанівська якийсь час мешкала в Луцьку, а 1931 року переїхала до того ж таки села Линова. У вересні 1939 року господарство перейшло у власність радянського сільського комітету. 24 грудня 1939 Олену Левчанівську заарештували, ув'язнивши в Горохові.
Подальша її доля мало відома. За одними даними в січні 1940 року вона стала в'язнем луцької тюрми, після чого 24 квітня 1940 їй було винесено смертний вирок. За іншими даними, її було депортовано до Казахстану, де вона й загинула (при цьому точні обставини смерті невідомі).
Вшанування пам'яті
- Провулок Олени Левчанівської у місті Житомир.
- Вулиця Сенаторки Левчанівської у місті Луцьк.
Бібліографія
- Раєвич Т. Замість квітів на могилу Олени Левчанівської. Газ. Волинь, 10 травня 2012 р., с. 8.
- Каліщук, О. Олена Левчанівська : Матеріали до бібліографії / О. Каліщук // Літопис Волині. - 2017. - Чис. 18. - С. 53 - 57.