Олялін Микола Володимирович
Мико́ла Володи́мирович Оля́лін (рос. Николай Владимирович Олялин; 22 травня 1941, Опіхаліно, Вологодський район, Вологодська область, Російська РФСР — 17 листопада 2009, Київ, Україна) — радянський актор та режисер.
| Микола Володимирович Олялін | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Николай Владимирович Олялин | ||||||||
 | ||||||||
| Народився |
22 травня 1941[1][2][3] Опіхаліноd, Вологодський район, Вологодська область, СРСР, Російська СФРР | |||||||
| Помер |
17 листопада 2009[4][1][…] (68 років) Київ, Україна[1] | |||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||||||
| Діяльність | актор, кінорежисер | |||||||
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв | |||||||
| IMDb | nm0648243 | |||||||
| Нагороди та премії | ||||||||
| ||||||||
|
| ||||||||
 Микола Володимирович Олялін у Вікісховищі | ||||||||
Життєпис
Народився в робітничій родині. Закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963). Працював у Красноярському театрі юного глядача. З 1968 року — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.
Жив у Києві. В останні роки тяжко хворів, переніс кілька операцій на серці, в тому числі аортокоронарне шунтування.
Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка 49а) 19 листопада 2009 року.
Фільмографія
- Участь як актор у російських фільмах та телесеріалах
- «Дні льотні» (Болдирєв),
- «Визволення» (Цвєтаєв, «Мосфільм»),
- «Океан» (Платонов),
- «Назад дороги немає» (Топорков),
- «Дума про Британку» (Середенко),
- «Секундомір» (Сергій Лавров),
- «Чудовий хлопець» (Віктор Логінов),
- «Біг» (Крапілін, «Мосфільм»),
- «Борг» (Селіванов, комісар),
- «Іду до тебе» (Сергій Мержинський),
- «Довга дорога в короткий день» (Максим Нерчин),
- «Мир хатам, війна палацам» (Драгомирецький),
- «Зухвалість» (Клименко),
- «Нічний мотоцикліст» (Павло Старика),
- «Легенда про княгиню Ольгу» (віщий Олег),
- «Золота річка» і «Зникла експедиція» (Силантій),
- «Гнів» (Анрі Барбюс),
- «Джерела» (Максим),
- «Злива» (Серафим),
- «Спекотне літо в Кабулі» (Мельников),
- «Йшов четвертий рік війни» (полковник),
- «Дві версії одного зіткнення» (Лосєв),
- «В одне єдине життя» (Роман Зоренко),
- «Биндюжник і король» (П'ятирубель),
- «Князь Юрій Довгорукий» (1998. Приз «Золотий Витязь», 1999) та інших.
- Участь як сценарист та режисер у російських фільмах
- Участь як актор в українських телесеріалах
- Запороги (2005)
Нагороди та премії
Нагороджений званням Народного артиста України у 1979 році. Лауреат Республіканської премії ім. М. Островського у 1973 році. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.
У вересні 2008 року Миколі Оляліну розпорядженням Президента України Віктора Ющенко було призначено державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва[5].
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130863734 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Filmportal.de — 2005.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- http://news.mail.ru/society/3056301
- Помер Микола Олялін
Література
- Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 116;
- Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 306;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 433. — ISBN 5-88500-042-5.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 450. — ISBN 5-88500-071-9.
- Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 368;
- Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962–1980. — М., 1998. — С. 376—378;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 982;
- Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 345.