Олімпік (судно)

20 вересня 1911 року «Олімпік» йшов по фарватеру із Саутгемптона до острова Вайт, щоб, повернути до мису Іджипт, вийти через Спідхедский рейд і завершити черговий рейс через Атлантику.

Офіцери лайнера добре знали фарватер, але обережність ще нікому не завадила. Вони зайняли місця для спостереження: помічник капітана Вайльд знаходився на носі, перший офіцер Мердок — на кормі, другий офіцер — у «воронячому гнізді» фок-щогли. Капітан лайнера Сміт стояв поруч з кермовим, але не командував, так як судно вів лоцман.

О 12.37 великий пароплав зробив поворот на південь-захід. В цей момент всі, хто був на містку звернули увагу на сірий двотрубний крейсер, котрий, знаходячись за 3,1 милі за кормою «Олімпіка», теж направлявся до Спідхеда. У Спідхеді розміщалась база Королівського флоту.

Пройшло ще три хвилини. За командою лоцмана, лайнер повільно пішов вліво, оминаючи буй Торн-Нол. Швидкість «Олімпіка» була досить високою, і капітан Сміт вирішив допомогти стерну машиною: ліва зупинилась, а потім запрацювала «повний назад». Одночасно сирена лайнера видала два короткі свистки.

Піднявшись на ходовий місток, командир крейсера «Хоук» командор Блант відразу помітив дві хмарки, що виривалися з труби лайнера. «Олімпік» став розвертатись, показуючи усіяний ілюмінаторами чорний борт і ледь нахилені труби.

О 12.43 лайнер обійшов буй, і ліва машина запрацювала «повний вперед». Швидкість судна почала зростати. «Хоук» в цей час оминув мис Іджипт і йшов зі швидкістю 15 вузлів. Силою інерції судна нестримно тягнуло одне до одного. Їх курси сходились під кутом 15°. Спочатку крейсер повільно доганяв лайнер і обидва кораблі йшли, що називається, місток в місток, а коли «Олімпік» збільшив хід, «Хоук» почав відставати.

Один з пасажирів лайнера, полковник Уайт, з високої палуби «Олімпіка» з цікавістю розглядував всього «Хоука». Тоді «Олімпік» йшов курсом 79°, а «Хоук» — 86°, наближаючись до мису Іст-Коуіс. Несподівано «Хаук» різко повернув вліво і кинувся на лайнера. Уайт перегнувся через огорожу і подивився за корму — кільватерна лінія пасажирського судна була ідеально прямою, але через декілька секунд ніс крейсера сховався під кормовим розвалом «Олімпіка». Всі відчули легкий поштовх — кораблі зіткнулись.

Зразу ж після події обидва капітани веліли зачинити водонепроникні двері і виявити пошкодження. В правому борті «Олімпіка», десь за 21 метр від корми, була 14-метрова пробоїна, котра, втім, нічим не загрожувала велетенському судну. Переконавшись в цьому, капітан Сміт відвів лайнер в затоку Осборі. Там пасажирів пересадили на невеликий пароплав, а пошкоджений «Олімпік» пішов на ремонт.

«Хоук» постраждав більше. Його довгий ніс з виступаючим форштевнем звернуло на бік, частину обшивки зірвало, але перебірки витримали. Блант обережно відвів скалічений корабель на ремонт у Портсмут.

Жертв, на щастя, не було. «Олімпік» і «Хоук» досить скоро вийшли в море, але інцидент на цьому не закінчився, а перетворився в скандальну судову справу. Через два місяці після аварії компанія «White Star Line» звинуватила командора Королівського флоту в тому, що його крейсер протаранив лайнер. Адміралтейство не думало захищатися. Воно звинуватило капітана Сміта в необережності і халатності. «White Star Line» була визнана винною і була змушена виплатити компенсацію.

Світ був шокований після загибелі «непотоплюваного» «Титаніка», а якщо потонув один «непотоплюваний», потоне і другий. Моряки почали страйкувати: вони не хотіли виходити в рейс на небезпечному судні з недостатньою кількістю човнів. Тому водонепроникні перебірки були підняті до палуби Б, а також збільшено число рятувальних човнів: від 20 до 64. Тільки після тих змін моряки знову згодились виходити на «Олімпіку» в море.