Оманська затока

Ома́нська зато́ка (араб. خليج عمان‎ — Khalīj ‘Umān, перс. دریای عمان‎ — Daryâ-ye ‘Omân) — затока, що сполучає Аравійське море, через Ормузьку протоку, з Перською затокою.

Оманська затока

Карта
25° пн. ш. 58° сх. д.
Частина від Аравійське море
Прибережні країни  ОАЕ,  Оман,  Пакистан і  Іран
Ширина 330 км км
Середня глибина 200 м
ідентифікатори і посилання
P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4267
GeoNames 121868
Оманська затока
Оманська затока (ОАЕ)
 Оманська затока у Вікісховищі

Географія
  • Довжина 450 км,
  • Ширина — до 330.
  • Найбільша глибина — 3 694 метри.

Північне узбережжя затоки належить Ірану та Пакистану, південне — Оману (на сході) і Об'єднаним Арабським Еміратам (на заході).

Порт — місто Маскат (Оман).

Межі

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Оманської затоки таким чином:[1]

  • На північному заході: Лінія, що з'єднує Rās Limah (25 ° 57'N) на узбережжі Аравії та Rās al Kuh (25 ° 48'N) на узбережжі Ірану
  • На південному сході: Північна межа Аравійського моря [Лінія, що з'єднує Rās al Hadd, східну точку Аравії (22 ° 32'N) і Дживані (61 ° 43'E) на узбережжі Пакистану].

Клімат

Уся акваторія затоки лежить в тропічному кліматичному поясі[2]. Увесь рік над нею панують тропічні повітряні маси. Це жарка посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[3].

Біологія

Акваторія затоки утворює окремий морський екорегіон Оманської затоки західної індо-тихоокеанської зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до індо-західнопацифічної області тропічної зони[5].

Примітки
  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 7 лютого 2010.
  2. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.