Омар I-II

Омар I-II – трубопровід у Сирії, призначений для постачання природного газу зі сходу на захід країни, до провінцій Дамаск, Хомс та Хама.

ГПЗ Омар

ТЕС Тайєм

T3

1

ТЕС Насрія

Адра

ТЕС Тишрін

ТЕС Джандар

НПЗ Хомс

ТЕС Махарда

Пункти, сполучені газопроводом (1 – місце повороту Омар І на Дамаск та початку Омар ІІ)

У 1989 році на лівобережжі Євфрату на південний схід від Дейр-ез-Зора почалась розробка нафтового родовища Омар.[1] Оскільки при цьому отримували значні об’єми попутного газу, в 1991-го спорудили газопереробний завод Омар, до якого через певний час за допомогою газозбірної мережі довжиною 77 км також почала надходити продукція нафтових родовищ Шахель, Ал-Ізба і Танак. Після вилучення конденсату та пропан-бутанової суміші ГПЗ Омар продукував товарний газ, для постачання якого споживачам у західних районах країни проклали газопровід Омар, котрий з 1992-го подає блакитне паливо в район Дамаску, де на нього перевели ТЕС Тишрін. Крім того, живлення отримували ТЕС Тайєм (споруджена на однойменному нафтовому родовищі на правобережжі Євфрату), перекачувальна станція Т3 (на трасі колишнього нафтопроводу з Іраку, західна частина якого використовується для транспортування сирійської нафти), ТЕС Насрія та цементний завод у Адрі (індустріальна зона на схід від дамаської оази).

Невдовзі до системи додали відгалуження Омар ІІ, котре починається за два десятки кілометрів західніше Пальміри та прямує до міста Хомс, від якого завертає на північ та досягає ТЕС Махарда поблизу Хами (цій першій сирійській великій тепловій електростанції також надали можливість споживати газ). Крім того, існує перемичка до зведеної в середині 1990-х за три десятки кілометрів південніше від Хомса ТЕС Джандар. Ще одним споживачем в цьому районі виступає Хомський НПЗ.

Головна ділянка газопроводу (Омар І) має довжину 440 км та виконана в діаметрі 450 мм. Секція Омар ІІ при такому ж діаметрі має довжину 220 км. Робочий тиск трубопроводу становить 11 МПа. Добова потужність ГПЗ Омар (після завершеної на початку 2000-х модернізації) дорівнювала 5,9 млн м³.

На схід від Пальміри траса Омар І сходиться в одному коридорі з газопроводами Джбейсса – Хомс, Арак – Хомс – Зайзун і Табія – Захід (а Омар ІІ продовжує йти в тому ж коридорі далі до Хомсу з першими двома трубопроводами), що полегшує маневр ресурсами у газотранспортній системі.[2][3][4]