Омельченко Іван Олексійович
Іван Олексійович Омельченко (1 вересня 1925 — 9 листопада 1982) — учасник Німецько-радянської війни, телефоніст 329-ї окремої роти зв'язку 203-ї Запорізької стрілецької дивізії 12-ї армії 3-го Українського фронту, червоноармієць, Герой Радянського Союзу.
| Омельченко Іван Олексійович | |
|---|---|
| Народження |
1 вересня 1925 Красносулинський район, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР |
| Смерть |
9 листопада 1982 (57 років) Гуково, Ростовська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Гуково |
| Країна |
 СРСР |
| Партія | КПРС |
| Звання | лейтенант |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
 Омельченко Іван Олексійович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився 1 вересня 1925 року на хуторі Васецький Звєревського району (нині Красносулинського району) Ростовської області у сім'ї селянина. Українець. Тато його був військовим, служив спочатку в Середній Азії, а потім у Воронезькій області.
Закінчив 7 класів у школі Звєревського району. Працював у колгоспі імені Комінтерна.
З липня 1942 по січень 1943 років був на окупованій ворогом території.
З 1 березня 1943 року у Червоній Армії на фронті. Воював на Південно-Західному, 3-му і 2-му Українських фронтах. Член ВКП(б) з грудня 1944 року. У боях тричі поранений.
Телефоніст червоноармієць Іван Омельченко відзначився 26 жовтня 1943 року в боях при форсуванні Дніпра у районі селища Новий Кичкас (нині у межі міста Запоріжжя). Під сильним вогнем противника, на пробитому уламками човні переправився через річку, проложив кабельну лінію і встановив зв'язок командира з десантними загонами на плацдармі.
З січня 1945 року — курсант Київського танкового училища імені маршала Тимошенка.
З грудня 1945 року — молодший лейтенант, пізніше лейтенант у запасі, потім у відставці.
У 1955 році закінчив Ростовську сільськогосподарську школу. Працював заступником голови колгоспу «Червоний партизан» Красносулинського району, агрономом, а з 1970 року — електромонтером вузла зв'язку виробничого об'єднання «Гукововугілля» Ростовської області.
Нагороди
- Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-нацистськими загарбниками і прояв при цьому мужності і героїзму червоноармійцю Омельченку Івану Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота Зоря» (№ 3410).
- Нагроджений медалями медаль «За бойові заслуги» (26.10.1943), «За перемогу над Німеччиною».
Пам'ятка
- Ім'я Омельченко носить одна з вулиць міста Гуково, на якій жив Герой Радянського Союзу. На ній досі стоїть скромний будиночок, у якому він помер.
- У Гуківському краєзнавчому музеї є експозиція про земляка-героя. Тут виставлені його особисті речі, нагороди, Грамота Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання «Героя Радянського Союзу».
- Меморіальна дошка в пам'ять про Омельченка встановлена Російським військово-історичним товариством на будівлі Новоровенецької основної загальноосвітньої школи, де він навчався.
- На Алеї Героїв у місті Красний Сулин Ростовської області встановлено його барельєф.
Посилання
- Омельченко Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Герои Советского Союза — уроженцы Дона.
- Герои Советского Союза — красносулинцы[недоступне посилання з Ноябрь 2017].
- Иван Алексеевич Омельченко.