Красний Сулин

Хутір Сулин засновано в 1797 козацьким полковником Андрієм Сулиною.

В 1797 році козачому полковнику Андрію Сулину Військовою канцелярією на землі Донського воїнства у місці злиття річки Велика Гнилуша з річкою Кундрюча були подаровані 400 десятин землі. Маєток складався з хутора на березі річки Кундрюча, згодом отримав назву «Сулинський» (пізніше іменувався Сулинсько-Кундрючивським). В 1816 на території хутора вже було розміщено 30 дворів, у яких проживало 111 осіб, що обробляли 10 тис. десятин землі.

Місце розташування майбутнього міста, як з'ясувалося пізніше, відрізнялося багатьма перевагами: великими запасами кам'яного вугілля — антрациту коксівних марок, почасти — залізної руди та каменю. Не менш істотна перевага — близькість та зручний зв'язок з Грушівським гірничим поселенням (майбутнім містом Шахти), де розташовувався головний вузол залізниці, що зв'язала Східний Донбас із портами Чорного та Озівського морів. Разом з тим це місце відрізнялося особливою естетико-художньою виразністю природного ландшафту. Спочатку, саме це послужило причиною вибору місць для розташування своїх маєтків командувачами корпусами, полками що відзначилися в походах — Суворова, Потьомкіна, Платова.

Хутір Сулин є лише першим поселенням. Він не отримав особливого територіального розвитку в агломерації.

У 1806 син Євтєєв — Федір Черевков, учасник Суворовського Італійського походу, заснував поблизу до х. Сулина й х. Скелюватського свій маєток та хутір «Малий Черевков» (нині селище Вербенське) на лівому березі річки Кундрюча. В 1870-х роках Сулин злився з селищем чавуноливарного заводу, побудованого на базі місцевих родовищ залізної руди.

У 1920-1924 роках Сулин був у складі Шахтарської округи Донецької губернії УРСР. З 1923 року став центром Сулинського району.

В 1926 році селище Сулин отримало статус міста і нову назву — Красний Сулин. В 1936 році починається закладка Несветайської електростанції. Введення її в експлуатацію збіглося з початком Другої світової війни. Влітку 1942 німці розбомбили місто та зруйнували металургійний завод.

21 липня 1942 радянські органи та війська залишили місто, зайняте німецькими військами.[2],[3]

14 лютого 1943 зайняте радянськими військами Південно-Західного фронту під час Ворошиловградської операції:[2]

Після війни місто та завод були фактично побудовані заново.

Залізнична станція Сулин на лінії Міллерове — Ростов-на-Дону, за 133 км на північний схід від Ростова, також зупинна платформа Красний Сулин за 135 км. На станції Сулин зупиняються поїзди, на станції Красний Сулин — електропоїзди-експреси та звичайні електропоїзди. Через центр міста Красний Сулин та район прокладено залізницю республіканського значення, що сполучає Південь Росії з центральною та північною частинами країни. Північчю Красносулинського району прокладено залізницю, що сполучає Східну частину області з Україною.

Багато десятиліть містоутворюючим підприємством для Красного Сулина був Сулинський металургійний завод, на якому працювало майже 6 тисяч городян[4][5][6][7][8].

На території міста та району розташоване 11 великих та середніх промислових підприємств — ВАТ «Красносулинхліб», ВАТ «Стройметкон», ВАТ «Сулинський щебзавод МПС», ВАТ «Каскад», ВАТ «Володимирівський кар'єр тугоплавких глин», ЗАТ «Завод керамзито-бетонних деталей», ВАТ «Експериментальна ТЕС», ТОВ «Компанія Сулинуголь», ЗАТ «Птахофабрика Красносулинська», ТОВ «Сулинантрацит».

У систему охорони здоров'я міста та району входить 7 лікарень і 43 ФАП-ЛАП, система загальної освіти міста та району містить 34 загальноосвітніх установи, у тому числі металургійний коледж, філія Шахтинського енергетичного технікуму, філія ЮРГТУ, професійне училище, гімназія, яка зайняла перше місце по області за рівнем освіти, ліцей також виграв конкурс за президентською програмою.

• У Красному Сулині проходила частина зйомок фільму «Бумер. Фільм другий». Через цю подію з'явилася щотижнева газета «Красний Бумер».

У поселенні народились:

• Калиниченко Володимир Григорович (* 1935) — російський поет, прозаїк, публіцист.
• Морозова Анастасія Іванівна (1906—1984) — народна артистка УРСР.

• Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919–1979). Видання друге, виправлене та доповнене. Київ, видавництво політичної літератури України, 1979.
• Військовий енциклопедичний словник. М., Військове видавництво, 1984.
• Довідник «Звільнення міст: Довідник по звільненню міст в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлісєєв та ін М.: Воениздат, 1985. 598 с.
• Ісаєв А. В. Від Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.

• Красний Сулин в енциклопедії «Моє місто»
• Красний Сулин на сайті Історія та культура Ростовської області
• Красносулинський район на сайті адміністрації Ростовської області
• Адміністрація Красносулинского міського поселення
• Красний Сулин та околиці
• Красний Сулин (місто)
• Почесні громадяни м. Красний Сулин^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Довідник «Звільнення міст: Довідник по звільненню міст в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлісєєв та ін М.: Воениздат, 1985. 598 с.
• Кишеньковий атлас СРСР 1939 року. Головне управління геодезії та картографії при РНК СРСР. ЛЕНИНГРАД 1939