Омолодження

Омолодження або ревіталізація, реювенація (лат. rejuvenatio) — звернення процесу старіння організму.

Пошуки засобів омолодження тривають з глибокої давнини («молодильні яблука» та інші сюжети в казках) і з античної епохи; середньовічні алхіміки шукали еліксир безсмертя і омолодження, конкістадори (наприклад, Понсе де Леон) шукали в Америці «фонтан вічної юності», графиня Єлизавета Баторі купалася в крові вбитих нею дівчат (схожі експерименти робили й інші могутні люди).

Проблематика фізіалогічного омолодження була почалася досліджуватся у медицині з 1910-1920-х років, цим займався, зокрема, відомий фізіолог Ойген Штейнах у Відні (він пов'язував омолодження з клітинами Лейдіга в статевих залозах, а чоловікам робив операцію вазектомії з метою збільшення не тільки потенції, але життєвої сили взагалі; робив він також пересадку статевих залоз тварин людям).

В даний час вважається, що омолодження можливе шляхом репарації (ремонту) клітин і тканин людського організму. Здійснюватися такий ремонт можливо буде спеціалізованими медичними нанороботами, хоча існує проект «SENS», що не передбачає використання нанороботів. Іноді терміном «реювенація» називають псевдоомолодження, що здійснюється методами пластичної хірургії, або лазерне омолодження за допомогою імпульсів високоінтенсивного світла.

Активною областю досліджень омолодження є роботи над стовбуровими клітинами, їхнім омолодженням. Стовбурові клітини, на відміну від диференційованих клітин, здатні до тривалого поділу і відновлення клітин організму. Проте цей поділ не є безмежним і запас стовбурових клітин з віком зменшується. Методики омолодження стовбурових клітин вивчаються, проте дуже важким є баланс між нормальним оновленням клітин і перетворенням на пухлину, оскільки неконтрольований поділ клітин є основною властивістю пухлинних тканин.[1]

Протягом 4 тижнів група дослідників на чолі з професором Кешавом Сінгхом додавала до їжі гризунів антибіотик доксициклін, що призвело до генної мутації та, як наслідок, мітохондріальної дисфункції. В результаті шкіра піддослідних покрилася зморшками, шерсть випала, а та, що залишилася, посивіла. Коли препарат перестав потрапляти до організмів мишей, то доволі швидко їхня шкіра розгладилася, а шерсть знову стала густою та природного кольору. Фактично, вчені змогли зістарити грузинів, а потім повернути до молодого стану.[2]