Онищук Олег Петрович

Олег Петрович Онищук[1] (нар. 12 серпня 1961 — пом. 31 жовтня 1987) — Герой Радянського Союзу,[2] військовий, заступник командира роти одного з підрозділів «Спецназу» 40-ї армії Червонопрапорного Туркестанського військового округу (обмежений контингент радянських військ в Демократичній Республіці Афганістан), старший лейтенант.

Олег Петрович Онищук
Народився 12 серпня 1961(1961-08-12)
Путринці, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР,  СРСР
Помер 31 жовтня 1987(1987-10-31) (26 років)
кишлак Дурі, провінція Забуль, Демократична Республіка Афганістан
·загинув у бою
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність військовий
Alma mater Київське вище загальновійськове командне училище
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989
Посада заст. командира роти СПН, 40А
Військове звання  Старший лейтенант
У шлюбі з Онищук Галина Степанівна
Діти дочки Світлана і Наталія
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»

Біографія

Народився в робітничій сім'ї у селі Путринці Ізяславського району, Хмельницької області, Українська РСР. Українець. 1978 року закінчив Ізяславську середню школу № 5.

В армії з 1978 року. 1982 року закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе. Служив у Забайкальському, Туркестанському військових округах на посаді командира взводу, з квітня 1987 року — в складі «обмеженого контингенту» радянських військ в Афганістані на посаді заступника командира роти брав участь у війні в Афганістані.

За півроку перебування в Афганістані Олег Онищук вже мав в активі десять бойових операцій по знищенню ворожих караванів зі зброєю і стійку репутацію везучого.

28 жовтня 1987 року командуванню стало відомо про рух каравану моджахедів із Пакистану. Для його знищення було виділено групу з 16 розвідників-десантників під керівництвом старшого лейтенанта Онищука О. П. Група секретно здійснила в горах стрімкий марш у район міста Шахджой (170 км від Кандагара). 30 жовтня було перехоплено передовий загін зі зброєю. Але вночі група Онищука була оточена. Вранці десантники вступили в нерівний бій. Ворог відкрив по них масивний вогонь з кулеметів, безвідкатних гармат, мінометів. Один за одним гинули бойові побратими. Коли у них скінчилися патрони, в хід пішли гранати. Останню Олег залишив для себе.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1988 року старшому лейтенанту посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, медаллю «За бойові заслуги».

Похований у місті Ізяславі Хмельницької області.

Вшанування пам'яті

Примітки
  1. Патронімічні українські прізвища. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 17 жовтня 2012.
  2. Електронна бібліотека — «Люди та Книги»: Онищук Олег Петрович (рос.)
  3. Офіційний сайт змагань зі спортивного орієнтування, пам'яті Героя Радянського Союзу Олега Онищука
  4. В Ізяславі відкрили меморіальну дошку воїну-інтернаціоналісту

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.