Путринці

Пу́тринці — село в Україні, у Ізяславській міській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 425 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Радошівська сільська рада.

село Путринці
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Шепетівський район
Рада Ізяславська міська громада
Код КАТОТТГ UA68060090360040555
Облікова картка село Путринці 
Основні дані
Засноване 1581
Населення 425 осіб (2001)
Площа 1,6 км²
Густота населення 265,63 осіб/км²
Поштовий індекс 30300
Телефонний код +380 3852
Географічні дані
Географічні координати 50°08′58″ пн. ш. 26°49′14″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 243 м
Водойми річка Горинь
Відстань до
обласного центру		 Хмельницький — 107 км
Відстань до
районного центру		 Ізяслав — 1 км
Місцева влада
Адреса ради 30330, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с.Радошівка, вул.Центральна,19
Карта
Путринці
Путринці
Мапа

 Путринці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області.» увійшло до складу Ізяславської міської громади [1]

Геологія

Село Путринці розташоване на північному відрізку зчленування Українського щита і Волино-Подільського перикратону. Тут оголюються сапоніти, кластити, шлаки експлозивного походження, мінерали-супутники алмаза вендського, крейдяного, палеогенного, неогенного періодів[2].

Археологія

1952 року в урочищі Перегониха між Путринцями і Радошівкою виявлено залишки посуду черняхівської і інших культур[3].

Етимологія назви

Топонім походить від назви страви із звареного ячменю і солодкого квасу — путрі[4].

Історія

На початку XVI століття селом володів заславський боярин Яцко Путринський. 1581 Путринці входили до складу Заславської волості князів Заславських[5].

1870 року збудовано дерев'яну цвинтарну церкву. Наприкінці XIX століття було там 85 дворів і близько 500 жителів. Село належало до Заславської волості Заславського повіту.

Протягом 1907–1917 років у складі Заславської ординації князя Романа Даміана Санґушка.

Після приходу більшовиків селян загнано до колгоспу «Червоний орач».

У лютому 1944 року під час німецько-радянської війни в околицях Путринців за версією поданою в совєтській літературі точилися бої між 226-ю стрілецькою дивізією і 2-ю танковою дивізією СС «Дас Райх» та 605-м піхотним полком 291-ї піхотної дивізії[6]. Згідно з сучасними дослідженнями у цьому районі з боку Вермахту були задіяні 509-й важкий танковий батальйон і 291-ша піхотна дивізія[7]

Пам'ятник на братській могилі радянських вояків 1944 року встановлений 1965 року[8].

Символіка

Затверджена 9 листопада 2020р. рiшенням сесії сільської ради. Автори - В.М.Напиткін, К.М.Богатов, В.В.Годованець.

Герб

На зеленому щиті із золотою сосновпагоноподібною главою і срібною хвилястою базою, тонко відділеною сріблом, золота шестипроменева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними – срібне півкільце із загостреним виступом (т.зв. "острога"); по сторонам – два золотих колоски в стовп. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ПУТРИНЦІ".

Сосновопагоноподібна глава і хвиляста база – знак розташування села серед лісів біля Горині. Зірка, півмісяць і острога – родовий герб князів Заславських, засновників села, колоски – символ хліборобства. Корона означає статус населеного пункту.

Прапор

Квадратне полотнище поділене горизонтально сосновопагоноподібно і хвилясто на жовту, зелену, білу і синю смуги, у співвідношенні 7:27:1:5. На середній смузі - жовта шестипроменева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними – біле півкільце із загостреним виступом (т.зв. "острога"); по сторонам – два жовтих вертикальних колоски.

Інфраструктура

У селі є ФАП і церква Святої Покрови УПЦ МП.

Відомі люди

У селі народився Онищук Олег Петрович (нар.1961 — †1987) — Герой Радянського Союзу.

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 23 жовтня 2021.
  2. Яценко Г. М. Флюидизатно-эксплозивная деятельность и рудоносность Волыно-Подольского перикратона Восточно-Европейской платформы (рос.) (Перевірено 27 червня 2012)
  3. Материалы и исследования по археологии СССР. Москва 1960. Т. 82. С. 52. (рос.)
  4. Словник української мови за редакцією Бориса Грінченка (Перевірено 27 червня 2012)
  5. Ігор Тесленко. Заславська замкова книга XVI століття (Перевірено 27 червня 2012)
  6. Военно-исторический журнал. 1974. № 16. С. 48. (рос.)
  7. Wolfgang Schneider. Tigers in Combat І. Mechanicsburg, 2004. P. 348-349. (англ.)
  8. Тронько П. Т. Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. Киев 1987. С. 546. (рос.)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.