Онтонг-Джава

Назву Онтонг-Джава, було дано острову в 1643 році нідерландським мандрівником Абелем Тасманом. У 1791 році капітан Хантер назвав його «група Лорд-Хау» (англ. Lord Howe's Group[1] .

Атолл Онтонг-Джава розташований в південній частині Тихого океану на північний схід від архіпелагу Соломонові острови. Це найпівнічний острів держави Соломонові Острови[2]. На північ від нього розташований атол Нукуману, що належить Папуа Новій Гвінеї, на південь — риф Ронкадор .

Онтонг-Джава є атолом, в центрі якого розташована велика лагуна площею 1400 км², що є найбільшою в Соломоновому морі[3]. Площа суші складає близько 12 км²[2], діаметр острова — близько 50 км[4]. Максимальна довжина Онтонг-Джава — 72 км, ширина варіюється від 11 до 26 км[1] . Найвища точка сягає всього 13 м. Атолл складається з 122 маленьких острівців, або моту[2], тільки два з яких мають постійне населення: острова Луаніуа і Пелау[4] . На них є прісноводні болота, які використовуються місцевими жителями для вирощування таро[3]. Клімат на острові вологий, тропічний .

На Онтонг-Джава гніздиться велика кількість морських птахів, в тому числі, фрегатів. Мешкає велика кількість великоногів, чиї яйця охороняються законом і заборонено вживати в їжу[3].

За місцевими легендами сучасні жителі Онтонг-Джава переселилися з острова Нгіуа (його точне розташування невідомо), назвавши новий будинок «Lua Ngiua», що перекладається як «Другий Нгіуа». В інших легендах говориться про те, що перші поселенці припливли з острова Коолау (Ko'olau, можливо це острови Кірибаті або Тувалу)[5]. Сучасні дані підтверджують факт тісного споріднення острів'ян з жителями Самоа і Тувалу, а також факт можливих контактів з мікронезійцями.[5] .

Цілком ймовірно, що острів був відкритий ще в 1616 році нідерландськими мандрівниками Якобом Лемером і Виллемом Схаутеном[3]. Однак першим європейцем, що помітив атол і дав йому назву, став інший голландський мореплавець Абель Тасман, який відкрив Онтонг-Джава в березні 1643 року[6] . У 1791 році на острові висадився перший європеєць, Джон Хантер, який назвав атол Лорд-Хау[3] .

Впродовж XIX століття місцеве населення вороже ставилося до чужоземців, перш за все, до іноземних торговців (в тому числі, работорговців, що з'явилися на острові в 1870-х роках[3]) і китобоїв. У 1875 році британці обстріляли Онтонг-Джава, що стало відплатою за вбивство острів'янами команди одного з торгових суден. У квітні 1885 року над островом був встановлений протекторат Німецької імперії, а 14 листопада 1899 року управління було передано Британській імперії[7] .

Впродовж XX століття населення острова було християнізоване, з'явилися школи і урядові установи[5]. З 1978 року Онтонг-Джава є частиною держави Соломонові Острови і входить до складу провінції Малаїта[7].

Впродовж XX століття чисельність населення Онтонг-Джава сильно змінювалася. У XIX столітті на острові оціночно проживало від 2000 до 5000 осіб, але вже в 1930-х роках чисельність населення склала всього 600 чоловік[1] . У 1999 році на острові проживало 2370 осіб[8] . При цьому значна частина остров'ян емігрувала на інші острови Соломонових Островів. Єдині поселення Онтонг-Джава — села Луангіуа на південному сході і Пелау на північному сході.

Незважаючи на те, що атол знаходиться в Меланезії, він населений полінезійцями[4]. Місцеве населення розмовляє полінезійською мовою Онтонг-джава (2367 носіїв в 1999 році), який має два діалекти: луангіуа і пелау[8].

Основне заняття місцевих жителів — сільське господарство (вирощування кокосової пальми, таро, виробництво копри) та рибальство (в тому числі, вилов трепанга, який експортується в Гонконг[3]). Значна частина продукції імпортується[9].

На острові діє аеродром.

• World Culture Encyclopedia. Культура острова. (англ.)
• Pacific Magazine. Татуювання остров'ян. (англ.)