Опака

На північному заході межує з селами Залокоть, Підбуж, на сході з м. Борислав, на північному сході — села: Нагуєвичі, Ясениця, Попелі. Через село протікає річка Опака,впадають річечки Опачка, Клютковиця та струмок Зворець та котра в селі Залокоть впадає вже до Бистриці. В основі села лежать хутори Опачка, Зворець, Клюткавиця, Звір, Перехрестя, які і на сьгоднішній день носять свої назви, хоча місцевість давно забудована та хутори об'єдналися. Місцевість оточують різноманітні хребти та гори, це Когутів Горб (вис.826 м.), Гута (700 м.), Кобила (920 м.).

Село Опака було засновано ще до часів Данила Галицького, у мальовничому куточку, захищеному з усіх боків горами та густими лісами, від монголо-татар знайшли свій прихисток селяни русини. Проте татари все-таки, мабуть, побували в цій місцевості, оскільки з татарської опака означає «нам тут добре, ми тут будем». Перша згадка про цю місцевість виникає за часів окупації руських земель поляками у1349 р. З того часу село належало до Коронних дібр Самбірської економії. Перша письмова згадка датована 1578 р. Королем Польщі Степаном Баторієм у метриці N2837 (Rkp. Ossol.).

У 1768 році від Речі Посполитої село перейшло під владу Австрії. В ці роки німці знайшли тут поклади залізної руди, і декілька німецьких родин з прізвищем Цайтлер займались тут металургією.

Перед Першою Світовою Війною на парафії служив отець Кішик, котрий вів літопис села. Зі спогадів селян можна дізнатись, що за часів австрійської окупації в селі діяла читальня, ставилися вистави, молитви читалися за східним обрядом на руській мові, з архівних даних національність мешканців в документах зазначалася як — русин (russen нім.), котрих тут проживало понад 2000 осіб, а євреїв (ude нім.) — 92 особи.

Відомо, що на початку 19 століття основне населення села було православного віросповідання, про що свідчить табличка на пам'ятнику пароху Грушкевичу на долішньому цвинтарі. Після смерті пароха на чолі церкви стає його зять — але вже уніат отець Кішик.

26 жовтня 1914 року до села прийшла Перша Світова Війна. На горі Кобилі облаштувалися дві сотні куреня УСС (українські січові стрільці) на чолі з Д. Вітовським та загін угорських уланів. (Січові стрільці набиралися, як добровольці та складали присягу на вірність цісарю). За наказом генерала Гофмана на горі Кобилі потрібно було зупинити загін козаків Російської Армії, проте оборона не вдалася, і сотні з втратами відступили до м. Турки.

Опис цього бою подав М. Матчак:

Населення села не постраждало, окрім одного випадку: коли селом проїжджали донські козаки, народ висипав на вулиці, щоб побачити гарних коней та незвичних вояк, а один з жителів — Мицак, витягнув зброю, чим спровокував козака, за що й був смертельно поранений. З того часу місцевість біля школи носить назву Осада, звідси донські козаки атакували гору Кобилу.

В роки Другої Світової Війни на території села значних боїв не відбувалось, неприємною та трагічною згадкою є жорстоке знищення єврейських родин в урочищі Горб в цей період. З розповідей очевидців , на той час - дітей, у селі не було жодного німецького військового, вбивство та пограбування єврейського населення провели самі місцеві жителі. На місці поховання (урочище Горб) невідомими встановлено камінь. Місцева жителька Багрій Теодозія з величезним ризиком для своєї сім'ї, тривалий час переховувала єврейську дівчину , свою ровесницю, котра ще до недавна проживала в Ізраілю . Декілька мешканців села , учасники Другої Світової Війни , поставили свій підпис на руїнах Рейхстагу в Берліні, всього участь у Другій Світовій на боці Радянського союзу брало участь 90 мешканців села,у рідне село повернулися з орденами та медалями лише 40.^{[джерело?]}

  Житель села С.М.Сушко в складі інтернаціональної бригади воював з 1936 по 1939 рік в Іспанії проти фалангістів генерала Франко.
   В післявоєнний час 37 мешканців було нагороджено орденами медалями, серед них вчителя Смирнова Л.М. орденом трудового червоного прапора.(Історія міст і сіл УРСР)

• Коник Віра Данилівна — голова Конгресу українців Естонії.
• Мандзій Любомира Степанівна — виконувачка обов'язків міністра освіти і науки України (від 25 березня по 25 червня 2020 р.)

У селі знаходиться форелеве господарство. За бажанням туриста, у його безпосередній присутності досвідчений кухар приготує форель на мангалі. Гостинні господарі подадуть до риби солоні огірки, помідори, інші соління або свіжі овочі.

Крім риболовлі, любителів еко-туризму тут можуть зацікавити ліси, гори, цілющі мінеральні джерела, а фанатів нестандартних розваг — катання на спеціальних гумових тюбах[2].

• Село Опака Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.
• Офіційний сайт дрогобицького району
• Дрогобич — офіційний міський портал
• Дрогобицький район