Операція «Ентеббе»

Операція Ентеббе (інша назва «Кульова блискавка») — операція ізраїльських спецслужб по вивезенню заручників з території Уганди у липні 1976 року.

Операція «Ентеббе»
Частина арабо-ізраїльського конфлікту
Дата 4 липня 1976
Місце  Уганда
Результат 102 із 106 заручників звільнено
Противники
НФВП

 Уганда

 Ізраїль


Сили сторін
7 палестинців, 100+ угандійців 100 коммандос


Benghazi
Athens
Tel Aviv
Entebbe
Місця, пов'язані з операцією "Ентеббе"
Аеропорт Ентеббе

Передісторія

Необхідність в операції була спричинена захопленням літака Air France, що виконував рейс Тель-АвівПариж, палестинськими бойовиками «Народного фронту визволення Палестини» та німецькими терористами з марксистської організації «Революційні осередки (ФРН)». Терористи проникли на борт літака в Афінах, де він здійснював проміжну посадку. В афінському аеропорту в цей час проходив страйк наземного персоналу, завдяки чому терористів практично ніхто не оглядав. Чотири терористи - два німці і два палестинці - зуміли пронести на борт стрілецьку зброю і гранати.

Рейс з Тель-Авіва в Париж, після зупинки в Афінах був терористами змінений в напрямку Ентеббе, головного аеропорту Уганди, з проміжною посадкою в лівійському аеропорту Бенгазі.

28 червня о 3:30 ночі захоплений терористами НФВП літак приземлився в аеропорту Ентеббе. Диктатор Уганди Іді Амін був проінформований про викрадення з самого початку[1], вітав їх особисто[2]. В Уганді до викрадачів приєдналася ще одна група палестинських терористів.

Вже наступного дня терористи відокремили євреїв від представників інших національностей; пасажирів з неізраїльськими паспортами відпустили[3][4][5]. Серед заручників було 248 пасажирів та 12 членів екіпажу (французи).

Після звільнення неізраїльтян кількість заручників зменшилась до 106. Французи не захотіли кидати літак і залишилися із заручниками.

Палестинці оголосили Ізраїлю ультиматум, згідно з яким в обмін на заручників мали бути звільнені 53 арабські терористи, що утримувались у ізраїльських тюрмах. Довгий час вважалося, що Ізраїль намагався знайти дипломатичне вирішення питання і не залишалося іншого виходу, крім як розробити план атаки. Однак розсекречені в 2015 році Ізраїлем документи свідчать, що з самого початку планувався силовий варіант операції, а переговори були тільки відволікаючим маневром[6].

Операція

У плануванні операції брали участь начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Мордехай Гур, начальник оперативного відділу військової розвідки (АМАН) Егуд Барак (згодом прем'єр-міністр Ізраїлю), командувач ізраїльськими ВПС Беньямін (Бені) Пелед, командир підрозділу особливого призначення підполковник Йонатан Нетаньягу (старший брат прем'єр-міністра Ізраїлю у 1996—1999 рр. і з 2009 року Біньяміна Нетаньягу).

Беньямін Нетаньягу розмовляє з Соріном Хершко, важко пораненим під час операції. Єрусалим, будинок президента, 2 липня 1986 року

Серед ізраїльських військових фахівців було чимало тих, хто до приходу до влади Іді Аміна перебували в аеропорту Ентеббе як військові радники армії Уганди. Через це ізраїльським військовим був досконально відомий план аеропорту. На одній з авіабаз Ізраїлю в терміновому порядку збудували макет аеропорту Ентеббе, і десантники кілька разів на день штурмували його, домагаючись необхідної злагодженості дій.

4 липня 1976 року чотири військово-транспортні літаки С-130 «Геркулес», які мали доставити ізраїльську штурмову групу під командуванням підполковника Йонатана Нетаньягу до аеропорту Ентеббе для звільнення заручників, піднялися в повітря. Щоб уникнути виявлення єгипетським, саудівськими та суданськими радарами, більшу частину шляху в чотири тисячі кілометрів величезні машини були змушені триматися на висоті не більше 30 метрів.

О 23:18 того ж дня перший з «Геркулесів» приземлилися в аеропорту «Ентеббе».

Згідно із задумом операції, близько 100 командос, на двох джипах і одному чорному Мерседесі, який мав виконувати роль автівки президента Уганди Іді Аміна, котрий якраз в цей час мав прилетіти в аеропорт з Маврикія, імітували кортеж високопосадовця. Ізраїльтяни були переодягнені в угандійську форму, що мало забезпечити ефект раптовості.

Зустріч визволених заручників в аеропорту Бен-Гуріона

І хоча цей задум частково не вдався (ізраїльські військові не знали, що буквально напередодні угандійський диктатор змінив свій «Мерседес» на білий «Роллс-ройс», тому спецназівців було викрито передчасно), завдання було виконане: в ході операції Ентеббе ізраїльські спецназівці знищили всіх терористів і евакуювали 102 із 106 заручників. Паралельно інша група командос в той же час підірвала угандійські винищувачі МіГ-17 та МіГ-21, щоб ліквідувати можливість повітряної погоні. Третя група, що блокувала аеропорт зовні, знищила загін угандійських військових, який намагався прорватися до аеропорту. В ході всієї операції, що тривала 53 хвилини, було поранено чотирьох спецназівців. В останні хвилини, прикриваючи посадку своїх підлеглих на літак, від кулі снайпера загинув командир операції Йонатан Нетаньягу. Пізніше спецоперація була перейменована на «Йонатан» — на честь загиблого офіцера. Також при штурмі загинуло троє заручників, ще п'ятеро було поранено. Одна заручниця-ізраїльтянка Дора Блох, котра перед тим була госпіталізована через важке харчове отруєння, пізніше була страчена владою Уганди в помсту за операцію.

Значну допомогу в операції надала Кенія, дозволивши літакам із заручниками для дозаправки пального приземлитися в аеропорту Найробі. Там же на ізраїльтян чекали два Боїнги, на яких ті повернулися додому.

Міжнародна реакція

Операцію «Ентеббе» спробували засудити в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй (проте жодної засуджуючої резолюції прийнято не було). Представники Радянського Союзу і арабських держав звинуватили Ізраїль в «кричущому порушенні суверенітету Уганди». Більшість країн вільного світу привітало Ізраїль з видатним успіхом в боротьбі з міжнародним тероризмом. Західна Німеччина назвала операцію "актом самозахисту", Швейцарія і Франція похвалили Ізраїль за проведену операцію. Представники США і Сполученого Королівства похвалили операцію, назвавши рейд Ентеббе «неможливою операцією». Президент США Джеральд Форд привітав Ізраїль із завершенням безпрецедентної військової операції.

Посилання

  1. Furst, Alan (2016). 'Operation Thunderbolt,' by Saul David. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 8 січня 2018.
  2. Idi Amin's Son: My Dream Is to Apologize Personally to Family of Entebbe Victims. Ha'aretz. 14 червня 2016.
  3. Freed Hostages Tell Their Story. Jewish Telegraphic Agency. 2 липня 1976. Процитовано 23 вересня 2014.
  4. Simon Dunstan (15 січня 2011). Entebbe: The Most Daring Raid of Israel's Special Forces. The Rosen Publishing Group. с. 20–24. ISBN 978-1-4488-1868-6. Процитовано 4 липня 2012.
  5. Mark Ensalaco (2008). Middle Eastern Terrorism: From Black September to September 11. University of Pennsylvania Press. с. 96–. ISBN 978-0-8122-4046-7. Процитовано 4 липня 2012.
  6. Ізраїль розсекретив документи про операцію "Ентеббе". BBC News (російська служба).

Галерея «Аеропорт Ентеббе»

Див. також

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.