Чернечий орден
Черне́чий о́рден — у католицтві, а з певного часу і в деяких протестантів — спільнота ченців, члени якого дотримуються загального статуту, складаючи під час вступу врочисті обітниці (на відміну від чернечого згромадження, вступаючи в яке складають лише прості обіти).
| Християнство |
|---|
 |
|
|
|
Гілки християнства |
 Категорія •  Портал |
Католицькі чернечі ордени – організації католицьких ченців. Їхня діяльність підпорядковується чітким статутним нормам. Вони мають централізоване керівництво. Вищими посадовими особами в них є "генерали" чи "генеральні магістри", яким підлягають "провінціали" (провінціальні магістри та пріори); останнім, у свою чергу, підпорядковані абати та конвентуальні пріори. Над посадовими особами стоїть генеральний капітул, що є колегіальним органом, він складається з керівників різних рангів та скликається раз на кілька років. Особливим типом орденів були військово-чернечі, що поєднували чернечу та військову діяльність і мали за мету збройний захист своєї віри. Найбільш впливовими з них були: орден Іоаннітів (Мальтійський), орден тамплієрів, Тевтонський орден.
Залежно від специфіки розрізняють:
- Ордени бенедиктинського статуту
- Жебручі ордени
- Ордени регулярних каноніків
- Ордени регулярних кліриків
У Східних католицьких церквах також існують чернечі ордени, звані по-слов'янськи чинами:
- Василіяни — Чин святого Василія Великого
На українських землях
На українських землях, які свого часу входили до складу Речі Посполитої, діяли бенедиктинський (див. Бенедиктинці), домініканський, францисканський (див. Францисканці), бернардинський (див. Бернардинці) ордени, а також кармеліти та єзуїти. На зразок власне католицьких орденів після Берестейської церковної унії 1596 року тут було створено греко-католицькі (унійні) чини св. Василія Великого (див. Василіяни) та Феодора Студита (див. Студити). Чернечі ордени відіграли істотну роль у релігійному, духовному та громадсько-політичному житті України. Монастирі окремих католицьких орденів (сестер милосердя, візиток), які турбувалися про знедолених – доглядали за хворими, підтримували убогих та сиріт, а також опікувалися народною освітою, створювали численні бібліотеки, набули в місцевого населення доброї репутації. З участю орденів розвивалося церковне будівництво, іконопис, релігійні музичні твори.
Див. також
Джерела та література
- О. О. Крижановська. Католицькі чернечі ордени // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 148. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Посилання
- Ордени чернечі // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Орден // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1231. — 1000 екз.