Орки (Середзем'я)

Слово «orc» походить з давньоанглійської мови. Сам Толкін стверджував, що взяв його з середньовічної поеми «Беовульф» на означення гігантського чудовиська Ґренделя. У пізніших листах автор писав це слово як «ork»[1]. Самоназва орків згідно Чорної говірки — uruk. Вестронською, та Рогірік вживалося слово орк.

У своєму листі до сина Крістофера Толкіна від 25 травня 1944 р. батько пише:

«… я вважаю, що орки — істоти не менш реальні, ніж будь - яке породження „реалістичної“ літератури: твої просякнуті почуттями описи надають цьому племені належне; от тільки в реальному житті, вони звичайно, воюють по різні боки. Бо „героїчний роман“ виріс з „алегорії“, де добро на одному боці, а всілякі сили зла — на іншому. У реальному (зовнішньому) житті люди належать до обох таборів, що означає різношерстні союзи орків, звірів, демонів, простих, від природи чесних людей і ангелів. Однак дуже важливо, хто твої вожді чи не подібні вони оркам самі по собі![2]»

Після пробудження ельфів на берегах озера Куївіенен Мелькор, послав своїх слуг виловлювати їх і приводити до нього в фортецю Утумно. Вважається що орки — це нащадки цих ельфів, які під дією чарів і тортур були перетворені на потвор. З усіх діянь Темного Вали — це був наймерзенніший і найогидніший вчинок, за який Валар зруйнували його твердиню Утумно, а самого на триста років ув 'язнили в Чертогах Мандоса, скувавши руки ланцюгом Ангаінором.

Через свою заздрість ельфам Мелкор прагнув поглумитися над ними і таким чином вивів мерзотну породу орків, котрі звідтоді стали заклятими ворогами ельфів[5] і всього живого у Середзем'ї. Орки жили та розмножувалися на кшталт Дітей Ілуватара; бо після свого бунту в часи Айнуліндале, ще до Початку, Мелькор не міг сотворити ні нового життя, ні навіть його подоби.[5]

Свого володаря орки ненавиділи і боялись. Втім, вони ненавиділи всіх на світі, і навіть між собою точили постійні суперечки та чвари, що нерідко переходили у бійки та вбивства.

Вперше орки напали на Белеріанд близько 1230 року Епохи Дерев разом з вовкулаками та іншими тварюками Ворога. Протягом усіх битв за Белеріанд орки складали основну силу військ Ворога і навіть під час зруйнування Нарґотронда і Ґондоліна, в яких провідна роль належала драконам, їхні орди брали активну участь.

Орки погано переносили світло Сонця, і хоча вони не кам' яніли від нього як тролі, воно викликало в них головні болі й запаморочення. Не любили вони також і грозу, вважаючи що її надсилають на них Валар, котрих вони дуже боялись.

У Війні Гніву загинула переважна більшість орків, однак деяким з них вдалося втекти й заховатись у глибоких печерах[6].

Азоґ — вождь орків Морії, що у 2790 р. Т. Е. убив короля ґномів Трора, який прийшов у дім своїх предків. На відрубаній голові короля він викарбував напис свого імені, а тіло згодував стерв'ятникам. Свідком цього став супутник Трора ґном Нар, якому Азоґ кинув гаманець з мідяками. Наслідком цього стала війна ґномів і орків (2793—2799 рр. Т. Е.), що завершилась кровопролитною для обох сторін битвою в долині Азанулбізар (2799 р. Т. Е.). Азоґ переміг у поєдинку короля Залізних Пагорбів Наіна ІІ, але був убитий його сином Даіним, згодом відомим як Даін ІІ Залізний Чобіт. У пащу відрубаної голови Азоґа вклали гаманець з мідяками, який він кинув Нарові.

Больґ — син Азоґа. Командував гвардією, що прийшла в долину Дейла за скарбами дракона Смоґа. Загинув у Битві П'яти Армій (2941).

Верховний Ґоблін та його наступник — ватажок печерного Міста Ґоблінів. Вів допит упійманих ґномів Торіна. Був убитий Ґандальфом, що уник лап гоблінів. Його наступник брав участь у поході Больґа і був убитий в битві П'яти Армій (2941).

Ґольфімбул — ватажок орди ґоблінів з гори Ґрам, що вдерлись у Північну Четь і були розбиті ополченням Ширу на чолі з сином тана Ізумбраса ІІІ Бандобрасом Туком на прізвисько Бичачий Рев. Бандобрас зніс мечем голову Ґольфімбула і та, відлетівши в бік, впала у кролячу нору. На честь цієї події гобіти вигадали гру в гольф.

Ґорбаґ — командир загону морґульських орків у фортеці Кіріт — Унґол, що влаштували сутичку з мордорськими орками Шаґрата за міфрілову кольчугу Фродо. Убитий Шаґратом.

Ґрішнак — командир загону уруків Барад -Дура, надісланий Сауроном для пошуку Персня. Приєднався до урук -хайїв Ізенґарда на рівнинах Рогану. Намагався умовити Уґлука переправитись через Андуїн і йти до Мордору. Отримавши відмову, спочатку залишає ізенґардців, але згодом повертається. Під час розмови з Ґрішнаком Піппін та Меррі переконують його що саме вони мають Перстень (при цьому Піппін видає звуки «Ґолум», як Смеаґол при допиті якого орк був присутній). Коли орків наздогнали рогірими Ґрішнак відводить Меррі та Піппіна до узлісся Фанґорну щоб обшукати їх і вбити. Однак, там він був смертельно поранений списом рогірима, а гобітам вдалося втекти до лісу.

Лаґдуф — учасник загону Шаграта вбитий у сутичці з морґульськими орками.

Маухур — урук-хай Ізенґарда, начальник загону мародерів, що грабували роганські поселення у Вестфолді. Загін Маухура послали через ліс Фангорн на допомогу Уґлукові, чий загін було оточено рогіримами. Коли загін Маухура атакував, деякі з рогіримів поїхали їм на зустріч, інші ж зімкнули кільце довкола табору Углука. Полоненні Углука Меррі та Піппін, опинившись поза кільцем оточення і змогли втекти до лісу Фанґорн.

У фільмі «Дві Вежі» Маухур з самого початку біжить до Ізенґарда разом з загоном Углука. Він та всі інші орки були вбиті у сутичці з рогіримами.

Музґаш — учасник загону Шаґрата вбитий у сутичці з морґульськими орками.

Радбуґ — орк (напевно з загону моргульських уруків у фортеці Кіріт — Унгол), учасник сутички між морґульськими та мордорськими уруками. Був убитий Шаґратом, який перед цим виколов йому очі.

Снаґа — прізвисько орка з загону Шаґрата, якого своєю тінню з мечем налякав Сем.

Уґлук — командир загону урук — хайїв Ізенґарда, що взяли в полон Меррі Брендібака та Переґріна Тука і вбили Боромира. Убитий рогіримами разом з усім його загоном неподалік від лісу Фанґорн.

Уртхак — орк упійманий павучихою Шелоб і обплутаний павутиною. Був знайдений сородичами, але ті не стали його звільняти, оскільки Саурон заборонив їм чіпати здобич Шелоб.

Шаґрат — комендант фортеці Кіріт — Унґол, командир загону що знайшов непритомного Фродо вжаленого Шелоб і відволік його до фортеці. Через міфрілову кольчугу Фродо між морґульськими й мордорськими уруками зчинилась сутичка в якій майже весь гарнізон фортеці було перебито, а Шаґрата було поранено. Далі його відвезли у Барад — Дур. Дізнавшись про те що сталось у фортеці, Саурон убив Шаґрата.

Якщо в добу Морґота орки й мали власну мову, то у пізніші часи вони її забули зовсім. У Другу Епоху Саурон вигадав Чорну Говірку як універсальну мову всіх своїх рабів. Проте після Війни Останнього Союзу вона також була забута, хоч орки лишили багато слів з неї (наприклад «гхаш» — вогонь). У Третю Епоху більшість орків послуговувались мовою Вестрон, створюючи різноманітні діалекти, кожен з яких був зрозумілим лише у тій орді, в якій ним говорили. Всі вони без винятку складали варварські жаргони повні проклять та лайки.

Культура орків знаходилась на дуже низькому рівні. До її виявів належать примітивні пісеньки гоблінів з повісті «Гобіт» та скабрезні малюнки й руни на оскверненій статуї короля в Ітілієні.