Оскар фон Міллер

Оскар фон Міллер (нім. Oskar von Miller; 7 травня 1855, Мюнхен — 9 квітня 1934, Мюнхен) — німецький інженер-будівельник, винахідник, один із засновників гідроенергетики. Засновник найбільшого в світі технічного Німецького музею.

Оскар фон Міллер
Народився 7 травня 1855(1855-05-07)[1][2][…]
Мюнхен, Баварія
Помер 9 квітня 1934(1934-04-09)[1][2][…] (78 років)
Мюнхен, Німеччина, Німецький рейх
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Winthirfriedhofd : 
Країна  Німеччина
Місце проживання Мюнхен
Діяльність інженер
Галузь engineer's degreed
Alma mater Мюнхенський технічний університет
Знання мов німецька[3]
Заклад AEG
Членство Прусська академія наук, Леопольдина, Шведська королівська академія наук і Association of German Engineersd
Magnum opus Німецький музей
Батько Фердинанд фон Міллер
Нагороди

почесний громадянин Мюнхенаd (1930)

Обручка Вернера фон Сіменсаd (1927)

Медаль Вільгельма Екснера (1921)

медаль Кармаршаd (1925)

Пам'ятна медаль Грасгофаd (1925)

Орлиний щит Німецької імперії (7 травня 1930)

Поштова марка Німеччини, присвячена 100-річчю Німецького музею (2003)
Поштова марка ФРН, присвячена 100-річчю від дня народження О.фон Міллера (1955)

Біографія

Оскар Міллер народився в сім'ї ливарника, першого інспектора Королівських ливарних майстерень в Мюнхені, Фердинанда фон Міллера (1813—1887). У 1875 році батько Оскара і вся його родина були зведені в дворянський стан. Освіту будівельного інженера здобув у Вищій технічній школі Мюнхена. У 1875 Оскар знайомиться і товаришує з Рудольфом Дізелем. Після успішного закінчення навчання надходить в баварське міністерство будівництва.

У 1881 році молодий інженер відвідує в Парижі Міжнародну електричну виставку. Міллер має намір розглянути можливості гідроенергетики в Баварії. У 1882 він організовує в Мюнхені першу в Німеччині електротехнічну виставку. На цій виставці фон Міллеру і Марселю Депре (який з ним працював) вдалося вперше передати електроенергію лінією в 60 кілометрів — з Мізбаха до Мюнхена.

У 1883—1889 роках О. фон Міллер є директором (спільно з Емілем Ратенау) «Німецького едісонівського товариства» (нині — фірма AEG). Його плани з розвитку гідроенергетики спочатку не знайшли підтримки у баварського уряду. У 1884 році він будує в Мюнхені першу в Німеччині електростанцію. У тому ж році Оскар одружується з художницею Марією Зейц, від якої мав сімох дітей.

У 1890 році О. фон Міллер відкриває власну інженерну фірму, яка працювала переважно над проєктами в галузі енергетики. У 1891 він провадить керівництво «Міжнародною електротехнічною вистакою», яка відбувалася у Франкфурті-на-Майні. Тут йому вдалося передати електричний струм напругою в 20.000 вольт на відстань в 176 кілометрів, що стало сенсацією в царині застосування змінного струму.

У 1892 році вводиться в дію побудована за проєктом Міллера гідроелектростанція в Шенгайсінзі, що забезпечила електроенергією сусіднє місто Фюрстенфельдбрук — перше місто в Баварії, яке отримало електричне вуличне освітлення. Ця електростанція знаходиться до цих пір в робочому стані і є пам'яткою, яка охороняється державою.

У 1903 році фон Міллер домагається дозволу на будівництво Німецького музею техніки в Мюнхені. У цьому йому допомагають багато вчених світового значення — Макс Планк, Гуго Юнкерс, Вільгельм Конрад Рентген. Перший камінь у фундамент музейного комплексу заклав німецький імператор Вільгельм II. Будівництво музею тривало тривалий час; відкритий він був до 70-річчя О. фон Міллера в 1925 році.

У 1918—1924 роках він керував будівництвом найбільшої тоді в світі гідроелектростанції Вальгензеє. Був також засновником науково-дослідного і проєктного інституту по водному господарству в баварському Оберназі (нині «Versuchsanstalt für Wasserbau und Wasserwirtschaft, Oskar von Miller Institut»). У 1912—1914 роках він був головою «Спілки німецьких інженерів».

Помер внаслідок інфаркту незабаром після смерті в результаті нещасного випадку своєї дружини.

Визнання

О. фон Міллер був лавреатом численних премій і нагород, почесним громадянином міста Мюнхен (1930), членом Королівської ради Баварії, почесним доцентом Вищої технічної школи Відня. У 1921 отримав Медаль Вільгельма Екснера, в 1925 був нагороджений Золотою медаллю міста Мюнхена і Медаллю Кармарша, в 1927 — перстнем Сіменса.

Його ім'ям названо вулиці Мюнхена, Франкфурта-на-Майні, Нюрнберга, Аугсбурга, Кайзерслаутерна, Швейнфурта й інших міст Німеччини. Бюст О. фон Міллера встановлений в Залі слави міста Мюнхен.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118582542 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Література
  • Wilhelm Füßl: Oskar von Miller : 1855—1934 ; eine Biographie, München: CHBeck, 2005, ISBN 3-406-52900-3
  • Wilhelm Füßl: Oskar von Miller. В: Katharina Weigand (вид.): Große Gestalten der bayerischen Geschichte. München: Herbert Utz Verlag, 2011, ISBN 978-3-8316-0949-9

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.