Османсько-мамелюцька війна (1516—1517)

Османсько-мамелюцька війна — війна в 1516–1517 роках між Османською імперією та Мамлюцьким султанатом. Стала османським реваншем за неуспішну для турків першу османсько-мамелюцьку війну 1485–1491 років. В ході війни Османи завдали смертельного удару по єгипетських мамелюках: захопили Левант, Палестину, частину Аравії, а згодом і сам Єгипет. Зокрема, 24 серпня 1516 року османські війська розбили противника в битві на рівнині Мардж Дабік в Сирії. 25 грудня того ж року в битві при палестинському Бейсані вони відкинули його до Єгипту. 22 січня 1517 року османська армія на чолі з Селімом І вщент розтрощили основні сили єгипетського султанату в битві при Райданіє, в околицях Каїру, а 3 лютого захопили мамелюцьку столицю Каїр. Завдяки перемозі у війні Османська імперія пертворилася з маргінальної мусульманської держави, що мала володіння в далекій Анатолії та на Балканах, на наддержаву ісламського світу, яка контролювала традиційні ісламські центри — Мекку, Каїр, Дамаск і Алеппо. Мамелюцький султанат було знищено, а на його землях завойовники заснували османський автономний Єгипетський еялет. Також — Друга османсько-мамлюцька війна.

ІІ Османсько-мамлюцька війна
Селім І в битві при Ріданії

Селім І в битві при Ріданії
Дата: 1516–1517
Місце: Сирія, Палестина, Єгипет
Результат: Перемога Османів, ліквідація Мамелюцького султанату та аннексія його території
Сторони
Османська імперія Мамлюцький султанат
Командувачі
Селім I
Хадим Сінан-паша  †
Куртоглу Мусліхіддин-реїс
 Туман-бей II аль-Ашраф  †

Причини поразки мамлюків

Мамелюки, за словами Ібн Зунбуля, «були вершниками, які знали мистецтво верхової їзди, в той час як османи були численнішими і не знали цього мистецтва та покладались переважно на стрільбу з аркебуз і гармат». Більшість мамелюків були вбиті кулями та ядрами, а не від списа, меча або стріли. Мамлюки не мали артилерії в перших битвах, а при Риданії їхня артилерія складалась із застарілою порівняно з османською зброєю, в них не було знань та навичок про використання артилерії в бою. Мамелюки вважали нижче своєї гідності використовувати рушниці або гармати, оскільки для цього потрібно було спішуватись, а вони пишались своїм статусом вершника і своїм умінням їздити верхи та володіти мечем.

Серед мамелюків не було єдності, вони не могли домовитись щодо того, кому підкорятися і якої тактики дотримуватися, частина не бажала воювати з одновірцями. Це призвело до того, що багато перейшло на бік османів або дезертувало.

Бедуїни та інші арабські племена не вміли та не бажали битися і зрадили мамелюків. Місцеві жителі в Сирії та Єгипті підтримували османів, що користувались славою захисників простих людей: перед битвою на Мардж Дабік сирійські селяни допомагали тягнути османські гармати та боєприпаси, єгипетські селяни відмовлялись сплачувати податки Туман-бею.

Результати

Єгипет став османською провінцією і залишався в руках Османської імперії до французького завоювання Єгипту 1798 року. Бейлербеєм Єгипту спершу був призначений Девширме Юнус-паша, якого незабаром Селім замінив на Хайр-бека. Юнус-паша був звинувачений в корупції, його стратили на єгипетсько-сирійському кордоні.

Після захоплення халіфа аль-Мутаваккіля III його привезли до Константинополя, де він був спочатку посаджений Селімом у в'язницію, однак опісля поступився своїм титулом халіфа наступнику Селіма, Сулейману Пишному. Тим самим релігійні авторитет та влада ісламського халіфату перейшли до османських султанів.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.