Османсько-перська війна (1603—1618)

У вересні 1603 року шах Аббас, який особисто очолив армію, за 12 днів здійснив перехід з Ісфахана в Тебриз, де виявив, що османський гарнізон пішов з міста. Повернувши Тебриз, перська армія відвоювала Нахічевань, а після шестимісячної облоги взяла Єреван.

Незважаючи на важке становище на західних кордонах імперії, османський уряд розумів, що опиратись персам лише силами східних провінцій неможливо. На схід 1604 року була відряджена армія під командуванням Кигаладзе Сінан-паші. Останній вивив, що в результаті «тактики спаленої землі» прикордонна зона знелюдніла та втратила будь-які запаси продовольства. На зиму турецькі війська розташувались у Діярбакирі й Вані, зазнали там нападу персів і були змушені відійти в Ерзурум. У травні 1605 року відбулась битва під Тебризом (Битва при Суфіані), в якій османська армія була розбита та залишила поле бою, залишивши більшу частину свого спорядження й запасів продовольства.

У наступні роки Османська імперія зосередилась на розв'язанні внутрішніх проблем у Малій Азії, а перси виганяли османські гарнізони з решти турецьких опорних пунктів на Кавказі та в Азербайджані. Воєнні дії фактично завершились, а турки так і не змогли організувати хоч якусь оборону.

1610 року великий візир Куюджу Мурад-паша виступив у похід проти шаха Аббаса, але не зміг викликати того на бій, а у серпні 1611 року помер у Діярбакирі. За рік його наступник Насух-паша уклав із персами перемир'я, за умовами якого кордон між двома державами мав проходити там, де він був за умовами Амасьїнського миру 1555 року. Таким чином турки втрачали всі території, завойовані під час попередньої війни.

Перш ніж було ратифіковано мирну угоду, у турецького султана попрохали про захист двоє грузинських князів. Це спровокувало шаха Аббаса на удар, який турки витлумачили як порушення перемир'я. Окрім того, шах узяв під варту османського посланця при своєму дворі.

1614 року був страчений Насух-паша, який був прибічником миру з Персією, а новим великим візиром став Кара Мехмед-паша. У серпні 1610 року великий візир на чолі великого війська підійшов до стін Єревана, однак облога завершилась невдачею, і Мехмед-паша був усунутий з посади. Після постійних сутичок з противником 10 вересня 1618 року османські війська потрапили у засідку поблизу Тебриза й утратили п'ятнадцять тисяч чоловік.