Остеогенна саркома
Остеогенна саркома, також Остеосаркома — злоякісна пухлина, що походить з власне кісткової тканини, за гістологічною будовою поділяється на остеогенну саркому, хондросаркому, фіброміксосаркому, міксосаркому, міксохондросаркому тощо. Остеогенна саркома містить маси диференційованої міжклітинної речовини, завжди є поодинокою, що важливо з точки зору диференціації. Характерним є швидкий, постійно прогресуючий ріст, постійний самовільний біль в зоні ураження, гіпертермія, гематогенне метастазування переважно в легені.
| Остеогенна саркома | |
|---|---|
 Мікрографія остеосаркоми Мікрографія остеосаркоми | |
| Спеціальність | онкологія |
| Препарати | Метотрексат[1], Карбоплатин[1] і Цисплатин[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | XH1XF3 |
| МКХ-10 | C40-C41 |
| МКХ-О | M9180/3 |
| OMIM | 259500 |
| DiseasesDB | 9392 |
| MedlinePlus | 001650 |
| eMedicine |
ped/1684 orthoped/531 radio/504 radio/505 |
| MeSH | D012516 |
| SNOMED CT | 21708004 |
 Osteosarcoma у Вікісховищі | |
Форми захворювання
Розрізняють остеобластичну, остеолітичну та змішану форму захворювання.
Переважає остеолітична форма, для якої характерне вогнище розплавлення кістки з нечіткими та нерівними контурами, що дуже швидко збільшується в розмірах у всіх напрямках, у нижній щелепі може давати симптом «піднятого дашка», часто поширюється на оточуючі м'які тканини, тобто справжні розміри пухлини значно більші, ніж рентгенологічно діагностовані. З прогностичної точки зору дуже несприятливим є патологічний перелом.
Остеобластична форма зустрічається рідко, переважно у дітей, характеризується неправильної форми вогнищами склероза, розташованими у товщі кістки чи ближче до кортикального шару, який спочатку вибухає, а потім зникає. Ця форма ще більш злоякісна, ніж попередня, досить часто супроводжується голчастим («муфтоподібним») періостозом.
Для змішаної форми характерні обидва типи рентгенологічних змін, зустрічається вона найрідше.
Диференціювати слід з обмеженим хронічним остеомієлітом, еозинофільною гранульомою, субперіостальною гемангіомою, лімфангіоендотеліомою (пухлиною Юінга).
З інших форм саркоми, крім остеогеннної, слід виділити хондросаркому з причини її специфічної локалізації (суглобовий паросток нижньої щелепи), типу кісткової перебудови (остеоліз з множинними вкрапленнями вапна), типовою періостальною реакцією (осифікуючий періостоз), втягненням в патологічний процес скронево-нижньощелепового суглоба.
Література
- Черкасов Е. Ф. Радиационная гигиена. М.: Медицина, 1974.
- Дергачёв А. И. Ультразвуковая диагностика заболеваний внутренних органов. М. 1995 г.
- Зедгенидзе Г. А. Клиническая рентгено-радиология . — М.: Медицина, 1983. — Т.3. — С. 90 — 169, 272 — 323.
- Милько В. І. Рентгенология. — К.: Вища школа, 1983. — С. 228 — 230, 233 — 236.
- Бакланова В. Ф., Филиппкина М. А. Рентгенодиагностика в педиатрии. — 1988. — С. 265 — 266.
- Чорний В. С., КоноваленкоВ. Ф., Проценко В. В.. Оцінка ефективності та ускладнень неоад'ювантної поліхіміотерапії у комбінованому лікуванні хворих на остеосаркому довгих трубчастих кісток. — Травма. — 2017. — 18, № 2. — С. 23-29.
- NDF-RT