Остеомієліт

Захворювання, як правило, починається раптово високим підйомом температури та появою невизначеної локалізації болю в одній з кінцівок. При тяжкій інтоксикації можуть бути втрата свідомості, іноді судоми, серцево-судинна недостатність.

Перші дві доби біль у кінцівці носить вкрай різкий характер. У ряді випадків кінцівка знаходиться у вимушеному положенні. У м'яких тканинах ураженої кістки швидко наростає набряк, він може досягати значних розмірів. Шкіра напружена, відмічається підвищення місцевої температури. Гіперемія шкіри з'являється після прориву абсцесу у м'які тканини, при пальпації визначається підшкірна флуктуація. У наступні дні гарячка тримається на високих цифрах температури тіла, без значних коливань. Загальний стан хворого залишається тяжким. Відмічаються явища інтоксикації: головний біль, нездужання, ломота в тілі, втрата апетиту, спрага. При утворенні метастатичних гнійних вогнищ в інших кістках, внутрішніх тканинах або органах загальний стан хворого різко погіршується. У крові високий лейкоцитоз, збільшена ШОЕ, падіння вмісту гемоглобіну, зсув лейкоцитарної формули вліво.

При місцевій формі температура тіла тримається на менш високих цифрах, біль носить локальний характер у кінцівці. Після прориву гнійника стан хворого швидко покращується, температура знижується, процес приймає хронічний перебіг. До ускладнень гострого гематогенного остеомієліту відносяться сепсис (септицемія та септикопіємія).

Діагноз остеомієліта ставиться без складнощів. Він засновується на типовому анамнезі, характерній клінічній картині. Однак, слід пам'ятати, що початкові зміни у кістках рентгенологічно визначаються тільки на 3-му тижні від початку захворювання.

Лікування

Всі хворі гострим остеомієлітом підлягають госпіталізації. Лікування проводять комплексно: антибіотиками з одночасним хірургічним втручанням та загальноукріплюючими засобами у поєднанні зі спокоєм ураженої кінцівки.

Перехід гострого гематогенного остеомієліту у хронічний характеризується покращенням загального стану, зниженням температури, зникненням болю. Однак уражена ділянка залишається набряклою, кінцівка потовщена, функція її повністю не відновлена. На місцях розрізів або прориву гною формуються свищі, що з'єднуються з кісткою. Зовнішній отвір свища невеликий та оточений ділянками грануляції. Зі свища постійно в невеликій кількості виділяється гній. Свищ закривається тільки після видалення або відходження секвестру. Іноді свищі тимчасово закриваються, але при затримці гною у м'яких тканинах з'являється біль та підвищується температура тіла. Потім свищ відкривається знову. На рентгенограмі визначається типова картина ущільнення окремих ділянок кістки з наявністю секвестра.

У початковий період триває антибіотикотерапія та загальноукріплююче лікування. При виявленні секвестрів, що підтримують хронічне запалення, показана операція — видалення секвестрів, грануляцій та некротичних тканин.

Висока температура, млявий перебіг вогнепального поранення, рясне гнійне виділення, нерідко швидко зростаюча анемія та виснаження пораненого. На рентгенограмах визначаються кісткові уламки, відшарування надкісниці у вигляді бахроми та уповільнене утворення кісткової мозолі. При хронічному вогнепальному остеомієліті поряд з утворенням кісткової мозолі спостерігаються секвестри та свищі, які ведуть у секвестральну порожнину, що чітко видно на рентгенівському знимку при фістулографії. Незважаючи на зростання переломів, періодично відкриваються свищі з рясним гнійним виділенням.

Є комплексним. Застосовують антибіотики, загальноукріплююче лікування та хірургічне видалення секвестра.

Рання первинна хірургічна обробка вогнепальних переломів кісток з наступним вправленням уламків, іммобілізацією, антибіотики місцево та в/м.